ЛЕЙНО (Leino) Армас Ейно Леопольд

ЛЕ́ЙНО (Leino) Армас Ейно Леопольд

• ЛЕЙНО (Leino) Армас Ейно Леопольд

(справж. прізв. — Ленбум; 6.VII 1878, м. Палтамо — 10.I 1926, м. Тусула)

- фін. письменник, перекладач. Чільний представник неоромантизму у фін. л-рі. Навч. у Хельс. ун-ті. Автор поет. збірок "Березневі пісні" (1896), "Сто й одна пісня" (1898), "З хвиль часу" (1899), "Священна весна" (1901), "Марево" (1902), "Пісні зелених свят" (т. 1, 1903, т. 2, 1916) та ін. Діапазон поезії Л. дуже широкий — від віршів громадян. звучання й філос. мотивів до пейзажної лірики й відображення інтимних почуттів і настроїв. Виступав також із сатир. віршами. Л. належать зб. оповідань "Метелики" (1903), романи "Туомас Вітікка" (1906, спрямований проти соціальних верхів суспільства), "Яна Рентю" (1907, присвячений рос. революції 1905 — 07), тетралогія "Раб" (1911 — 13), автобіогр. повість "Ілюстрована книга мого життя" (1925, незакін.) тощо. Відіграв велику роль у становленні фін. театру (зб. п'єс "Маски", 1905 — 11, драма "Сіль землі", 1911, цикл п'єс "Калевала на сцені", 1911, та ін.). Написав "Історію фінської літератури", чимало крит. статей. З перекладів Л. найважливіший — "Божественна комедія" Данте. У вірші "Українська легенда" (зб. "Смуток Шемейка", 1924) із захопленням висловився про укр. нар. пісню.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Избранное. М. — Л., 1959.

■ Літ.: Карху Э. Г. Очерки финской литературы начала XX века. Л., 1972.

Г. П. Кочур.