ЛЕМОНЬЄ[/'] (Lemonnier) Каміль

• ЛЕМОНЬЄ (Lemonnier) Каміль

(справж. — Антуан Луї Каміль; 24.III 1844, м. Іксель — 13.VI 1913, Брюссель)

- бельг. письменник, мистецтвознавець. Закін. Брюссел. ун-т. Один з організаторів літ. об'єднання "Молода Бельгія". Виступав за демократизацію бельг. л-ри, звільнення її від надмірної традиційності та конформізму. Л. писав французькою мовою. Занепад дворянства, соціальне розшарування на селі показано у зб. "Фламандські і валлонські оповідання" (1873). Антимілітар. спрямування має роман "Седан" (1871). У романах "Кровопивця" (1886) та "Кінець буржуа" (1892) реалістично змальовано життя робітників, розкрито осн. протиріччя бельг. суспільства 80-х pp. 19 ст. Автор психол. етюду "Помилка мадам Шарве" (1895), романів "Самець." (1881), "У полоні пристрасті" (1899), "Коли я був мужчиною" (1907) та ін. Утопічні ідеї Л. щодо повернення патріарх. минулого виявилися в романах "Адам і Єва" (1899), "Вітрогон" (1901), "Як тече струмок" (1903). Йому належать кн. спогадів "Життя письменника" (1913, опубл. 1945), праці про франц. та бельг. мист-во ("Наші фламандці", 1869, тощо). Окр. твори Л. переклали М. Мещеряк та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — На св. Миколая. "Народна часопись", 1891, 5 — 6 грудня; Весела проща. К., 1959; Рос. перекл. — Избранные произведения, т. 1 — 2. Пг. — М., 1922; Конец буржуа. М., 1985.

■ Літ.: Андреев Л. Г. Сто лет бельгийской литературы. М., 1967.

Я. І. Кравець.