ЛЕОНІДЗЕ Георгій Миколайович

ЛЕОНІ́ДЗЕ Георгій Миколайович

• ЛЕОНІДЗЕ Георгій Миколайович

[15 (27).XII 1899, с. Патардзеулі, тепер Сагареджойського р-ну — 9.VIII 1966, Тбілісі]

- груз. письменник, нар. поет Грузії з 1959, академік АН Груз. РСР з 1944. З 1913 навч. в Тбіліс. духовній семінарії. В 1957 — 66 — директор Ін-ту історії груз. л-ри ім. Ш. Руставелі АН Груз. РСР. З 1918 — член групи груз. символістів "Голубі роги", згодом відійшов від символізму. Протягом 1924 — 25 створив шедеври груз. лірики: "Побачення кипчака", "Ніноцміндська ніч", "Ніно Чавчавадзе", "Пісня першого снігу", "Цесарка", "Оле" та ін. Автор істор. поем "Самгорі" (1947), "Бершоула" та "Портохала" (обидві — 1951) та ін., зб. оповідань "Чарівне дерево" (1962), кіносценаріїв. Досліджував історію груз. л-ри. Груз.-укр. літ. зв'язкам, творчості Т. Шевченка присвятив статті "Поет народу", "Славетне ім'я" (обидві — 1939), "Велика весна" (1957), "Безсмертя орла" (1961), "Подвиг" (1964) та ін. Опубл. вірші "Радянська Україна", "Тарасові Шевченку", "Привіт із Грузії", "Поет-Прометей", цикл "У Миргороді". Не раз бував в Україні. Переклав деякі розділи "Слова о полку Ігоревім", ряд поезій Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини. Зб. Л. "Поезії" вийшла укр. мовою в перекл. Г. Халимоненка. Окр. твори Л. переклали М. Бажан, Є. Дроб'язко, А. Малишко, М. Рильський, М. Терещенко, Н. Тихий, П. Тичина, П. Усенко, Є. Фомін та ін. Двічі лауреат Держ. премії СРСР (1941, 1952).

♦ Тв.: Укр. перекл. — Вибране. К., 1949;

[Вірші]. В кн.: Поезія грузинського народу, т. 2. К., 1961; "Олень помирав у горах...". В кн.: Сузір'я, в. 2. К., 1968; Поезії. К., 1985; Давиду Гурамішвілі. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 5, кн. 1. К., 1986; Рос. перекл. — Избранное. М., 1979; Избранные стихотворения и поэмы. Тбилиси, 1986.

■ Літ.: Гольцев В. В. Георгий Леонидзе. М., 1955; Маргвелашвили Г. Г. Георгий Леонидзе. Тбилиси, 1970.

Р. Ш. Чилачава.