ЛЕОНОВ Леонід Максимович

ЛЕО́НОВ Леонід Максимович

• ЛЕОНОВ Леонід Максимович

[19(31).V 1899, Москва — 8.VIII 1994, Москва]

- рос. письменник, академік Російської АН з 1972, Герой Соціалістичної Праці (1967). Навчався 1910 — 17 в гімназії (Москва). Під час громадян. війни працював у фронтових та арм. газетах в Одесі й Катеринославі. До 1920 друкував у пресі вірші й театр. рецензії. Перші прозові твори — оповідання "Бурига" (1922), "Загибель Єгорушки", "Туатамур" (обидва — 1924), "Халіль" (1925), повісті "Петушихінський пролом" (1923), "Кінець дрібної людини", "Записи деяких епізодів, зроблені в місті Гогулеві Андрієм Петровичем Ковякіним" (обидві — 1924) написані в стилі т. з. орнаментальної прози. У романі "Борсуки" (1925) показав драм. події в селі під час революції. Складні соціально-філос. та морально-психол. проблеми порушені Л. в романі "Злодій" (1928, нова ред. 1958 — 59). Тема соціальних перетворень, проблеми науки, морально-етичні шукання, трагедії людей у складних умовах 20 — 30-х pp. досліджуються у романах "Соть" (1930), "Скутаревський" (1932), "Дорога на Океан" (1936). драм. колізії 30-х pp. відображено в повісті про рос. еміграцію "Evgenia Ivanovna" (1938, опубл. 1963), п'єсах "Вовк", "Половчанські сади" (обидві — 1938), "Хуртовина" (1940, опубл. 1963), "Звичайна людина" (1941). — Події Вел. Вітчизн. війни Л. відтворив у повісті "Взяття Великошумська" (1944), п'єсах "Навала" (1942; Держ. премія СРСР, 1943; 2-а ред. 1964) та "Льонушка" (1943), худож.-публіцист. статтях і нарисах (зб. "Статті воєнних років", 1946). Складні морально-етич. проблеми порушено у комедії "Золота карета" (1946; 2-а ред. 1955, 3-я ред. 1964), яка свого часу зазнала гострої критики, знімалась з репертуару театрів; у процесі тривалої роботи над нею п'єса вдосконалювалась. Видатним надбанням л-ри є роман Л. "Російський ліс" (1953; Ленінська премія, 1957) — натхненний виступ на захист природних багатств вітчизни. В ньому пристрасно звучать теми патріотизму, моралі, виховання, простежується зв'язок поколінь. У романі виявилися найголовніші риси таланту Л.: глибина філос. мислення, висока інтелектуальність, худож. майстерність, уміння побудувати складну і водночас струнку композицію. Автор сатир. кінопамфлету "Втеча містера Мак-Кінлі" (1961; Держ. премія СРСР, 1977). Незавершеним залишився роман "Світобудова за Димковим" (уривки надр. 1974, 1984, 1989). Виступав як літературознавець, критик, публіцист — збірки "Літературні виступи" (1966) і "Роздуми біля старого каменя" (1987). У ряді творів Л. порушується укр. тема (ст. "Роздуми біля Києва", 1943; повість "Взяття Великошумська", 1944). П'єси Л. "Золота карета", "Навала", "Звичайна людина" пост. в театрах Києва, Ужгорода, Донецька, Запоріжжя. Окр. твори Л. переклали Д. Бобир, О. Кундзіч, Ю. Костюк.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 3. Х., 1928 — 30; Собрание сочинений, т. 1 — 9. М., 1960 — 62; Собрание сочинений, т. 1 — 10. М., 1969 — 72; Собрание сочинений, т. 1 — 10. М., 1981 — 84; Литература и время. М., 1983; Укр. перекл.. — Звичайна людина. К., 1953; Борсуки. К., 1971; Російський ліс. К., 1979.

■ Літ.: Богуславская З. Леонид Леонов. М., 1960; Старикова Е. В. Леонид Леонов. М., 1972; Власов Ф. Х. Эпос мужества. М., 1973; О Леонове. М., 1979; Малиновська М. Ю. Древо дружби. Леонід Леонов і Україна. К., 1979; Мировое значение творчества Леонида Леонова. М., 1981; Ковалев В. Леонид Леонов. М., 1982; Щеглова Г. Н. Жанрово-стилевое своеобразие драматургии Леонида Леонова. М., 1984; Крук И. Леонид Леонов. К., 1985; Михайлов О. Мироздание по Леониду Леонову. М., 1987; Акимов В. М. Леонид Максимович Леонов. Указатель литературы. Л., 1958; Гельфанд Н. Библиография текстов Л. М. Леонова. 1915 — 1962. М., 1962.І. Т. Круч.