ЛИЗАНІВСЬКИЙ Іван

ЛИЗАНІ́ВСЬКИЙ Іван

• ЛИЗАНІВСЬКИЙ Іван

(1892, м. Золочів, тепер Львів. обл. — 1934)

- укр. видавець і літературознавець. Навч. 1910 — 14 у Львів. ун-ті. 1910 — 12 був секретарем І. Франка. Під час 1-ї світ. війни переїхав до Києва, вступив до Укр. партії соціалістів-революціонерів (УПСР). 1919 — міністр преси та пропаганди в уряді УНР. У 20-х pp. працював у вид-ві "Рух" (Харків). 1913 своїм коштом видав зб. "Панщизняний хліб і інші оповідання" І. Франка. За редакцією Л. та С. Пилипенка видано перше багатотомне Зібрання творів І. Франка (т. 1 — 30, 1924 — 29). На основі цього видання за ред. Л. вийшли "Твори" І. Франка (т. 1 — 5, 1930 — 32). Окр. книжками Л. видав статті І. Франка про Л. Толстого (1930), Е. Золя (1931). Брав участь у виданні "Творів" О. Кобилянської (т. 1 — 9, 1927 — 29; написав до т. 4 розвідку "О. Кобилянська в українській критиці"), оповідань та новел В. Стефаника (зб. "Кленові листки", 1924; "Твори", 1927, 1929). Л. першим почав публікувати листи В. Стефаника. Автор статей "Стефаник про себе" ("Плужанин", 1927, № 3), "Два роки з Іваном Франком" ("Всесвіт", 1926, № 10), передмови до оповідання І. Франка "Моя стріча з Олексою" (1925) та ін. Незаконно репресований 1934.

Ф. П. Погребенник.