ЛИТВИН Микола Степанович

ЛИТВИ́Н Микола Степанович

• ЛИТВИН Микола Степанович

(4.III 1943, с. Федорівка, теп. Добровеличківського р-ну Кіровогр. обл.)

- укр. письменник, кобзар. Закін. 1971 Львів. консерваторію. Працював артистом, був на пед., видавничій роботі, з 1983 — в журн. "Україна", з 1991 — зав. відділом мист-ва журн. "Сільські обрії". 1965 був звинувачений у т. з. антирадянській пропаганді й арештований. Тривалий час не друкувався. Підготовлена 1968 до друку перша збірка віршів "Вітряки" опубл. лише 1988. Зб. оповідань і повістей "Зорі на дні криниці", повісті "Понад лужком зелененьким", "Гарнітур", "Коло" (всі — 1987) — про масову міграцію сільс. молоді до міста, бездуховність і міщанство частини суспільства. Життю і творчості укр. композиторів А. Веделя, Д. Січинського, М. Леонтовича присвятив повісті "Допоки плине час", "Гей, лети, павутино!" і "Ластівочка" (всі — 1990). Л. належать також повість-есе "На цілий світ єдині" (1990, про врятування від забуття мелодій козацьких дум), ряд статей з історії кобзарства, літ. записи. Більшість повістей Л. вийшли окр. книжкою у серії "Романи й повісті" ("Лети, павутино!". К., 1990). Автор багатьох пісень, окремі з яких перекладено англ. мовою. Лауреат літ.-мист. премії ім. І. Нечуя-Левицького (1993).

♦ Тв.: Струни золотії. К., 1994.

■ Літ.: Косів М. Можете не хвалити, але прочитайте... "Київ", 1988, № 10; Правдюк О. Кобзарське мистецтво в ювілейний шевченківський рік. "Бандура" [Нью-Йорк], 1990, № 31 — 32.

В. І. Ткаченко.