ЛОЗІЄВ Павло Никифорович

ЛОЗІ́ЄВ Павло Никифорович

• ЛОЗІЄВ Павло Никифорович

(1894, Київ — 4.III 1981, Душанбе)

- укр. сходознавець, перекладач, етнограф, канд. філол. наук з 1952. Закін. 1918 Лазарев. ін-т сх. мов (Москва), де був залишений на кафедрі іран. філології для підготовки до професорського звання. Влітку 1917 разом з академіком Ф. Успенським та А. Кримським здійснив поїздку в Трапезунд (тепер Трабзон, Туреччина) з метою врятування пам'яток матеріальної і писемної культури, що були під загрозою знищення. 1918 повернувся в Україну, брав участь в організації УАН. Протягом 1920 — 34 працював у системі Академії наук — керував канцелярією Президії; був директором вечірніх курсів сх. мов. 1934 виїхав до Таджикистану, викладав в Ленінабад. пед. ін-ті. Вивчав творчість Омара Хайяма, перекладав його рубаї, що друкувалися переважно в журн. "Східний світ". Автор праць "Фітцджеральдів переклад рубайятів Омара Хайяма та причина його успіху" (1927), "Ходжа Насреддін (Дрібниці з перського фольклору)" (осн. частину її становлять 44 вперше перекладені українською з азерб. мови легенди про героя сх. фольклору), "Омар Хайям — вільнодумець" (обидві — 1928), "Творчість і світогляд Омара Хайяма" (1930), "Чотиривірші Омара Хайяма в російських перекладах" (1952), "Омар Хайям у джерелах" (1953), "Рудакі в нових російських перекладах" (1958). 1930 в ст. "Про збирання етнографічних матеріалів по Радянському Союзу" Л. висунув програму створення масових етногр. т-в та мережі низових кореспондентів-етнографів. Уклав тадж.-рос. словник обсягом понад 40 тис. слів (не вид.).

■ Літ.: Видання АН УРСР (1919 — 1967). Суспільні науки. Бібліографічний покажчик. К., 1969.

Г. Д. Зленко.