ЛОЙКО Олег Антонович

ЛО́ЙКО Олег Антонович

• ЛОЙКО Олег Антонович

(1.V 1931, м. Слонім, теп. Грод. обл.)

- білорус. поет і літературознавець, доктор філол. наук з 1969, чл.-кор. АН Білорусі з 1989. Закін. 1953 Білорус. ун-т (Мінськ). Збіркам Л. "На юнацькім шляху" (1959), "Блакитне озерце" (1965), "Коли ти в дорозі" (1971), "Лінія життя" (1978), "Скрижалі" (1981), "Грайна" (1986), "Балади війни і миру" (1988) та ін. властиві щирість, глибока віра в людину. У багатьох поезіях — роздуми над складними проблемами часу. Для дітей написав поет. збірки "Хоровод химерних пригод" (1966), "Про діда Аяяй і бабу Ойойой" (1984) та ін. Автор праць "Адам Міцкевич і білоруська література" (1959), "Максим Богданович" (1966), "Білоруська поезія початку 20 ст." (1972), "Історія білоруської літератури. Дожовтневий період" (ч. 1 — 2, 1977 — 80), "Поезія і час" (1981), "Янка Купала" (1982), "Як огонь, як вода..." (1984), "Скорина" (1989). У трьох ост. дослідженнях висвітлюються, зокрема, білорус.-укр. літ. зв'язки. Переклав ряд віршів П. Тичини, Є. Плужника та ін. Україні присвятив поезії "Поема Тересвянської долини", "Львівські елегії", "Похорон Владислава Козака", "Короткевич у Києві", "Коломийки", "Караїми покидають Чуфут-Кале" та ін. Окр. твори Л. переклали Р. Лубківський, П. Скунць, В. Лучук, Л. Череватенко, С. Литвин, B. Моруга, М. Львович та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. -

[Вірші]. В кн.: Калинові мости. К., 1969;

[Вірші]. В кн.: Білоруська радянська поезія. Антологія, т. 2. К., 1971; Рос. перекл. — Моя планета. М., 1971; Расколдованное Полесье. М., 1976; Немига. М., 1981.

О. К. Бабишкін.