ЛОНІН Рюрик Петрович

ЛО́НІН Рюрик Петрович

• ЛОНІН Рюрик Петрович

(22.ІХ 1930, с. Каскесругей, тепер Прионезького р-ну Карелії)

- вепський фольклорист, етнограф, поет, перекладач. Закінчив 1948 ремісн. уч-ще в Петрозаводську. Був організатором і співробітником першого нар. музею вепської культури (з 1980 — Вепський етногр. відділ; тепер філіал Карел. краєзн. музею). Частина зібраного Л. фольклор. та етногр. матеріалу ввійшла до зб. "Образцы вепского языка" (Л., 1969). Автор книжки "Нотатки краєзнавця" (1990), а також ряду статей з питань народознавства та краєзнавства. Вірші Л. опубл. у вепському "Букварі" (1990), періодиці. Перекладає з фін., комі. Переклав рідною мовою "Заповіт" Т. Шевченка (опубл. в антології "Тарас Шевченко. „Заповіт" мовами народів світу". К., 1989), вірші "Повій, вітре, на Вкраїну" С. Руданського та "Коли втомлюся я життям щоденним" Лесі Українки (обидва — 1990).

■ Літ.: Пулькин В. Вепсские напевы. Петрозаводск, 1973; Чесноков Ж. Познание родины. "Правда", 1975, 31 марта; Щестинский О. Вепсы. "Литературная Россия", 1983, 11 ноября.

Б. В. Хоменко.