ЛОТОЦЬКИЙ Антін Львович

ЛОТО́ЦЬКИЙ Антін Львович

• ЛОТОЦЬКИЙ Антін Львович

(псевд. і крипт. — А. Вільшенко, Лотан, Тото-Долото, А. Бей та ін.; 13.I 1881, с. Вільховець, тепер Бережанського р-ну Терноп. обл. — 28.V 1949, Львів)

- укр. письменник. Син Л. А. Лотоцького. Закін. Львів. ун-т. Працював учителем гімназії у м. Рогатині (тепер Івано-Франк. обл.). Під час 1-ї світ. війни перебував у лавах Укр. січ. стрільців. Редагував стрілецькі часописи "Вісник „Пресової кватири" УСС", "Самопал", "Червона калина", співробітничав у журн. "Світ дитини". Автор літ. обробок нар. казок, легенд, істор. переказів та оповідань для дітей і юнацтва: "Бузьки" (1906), "Цвіти з поля" (1907), "Пан Коцький" (1920), "Вільгельм Тель" (1921), "Пригоди Лиса Микити" (1924). Написав низку істор. повістей з княжих і козацьких часів: "Ведмедівська попівна" (1909), "Триліси" (1910), "Наїзд обрів" (1923), "Лицар Добриня", "Кужіль і меч" (обидві — 1927), "Козак Байда", "Княжна Галиця", "Роксолана" (всі — 1936), "Отрок князя Романа" (1937), "Сім чудес світу" (1939), "Княжа слава" (1942) та ін. Л. належать "Історія України для дітей" (1934), цикл оповідань з вітчизн. історії 10 — 14 ст. "Було колись на Україні" (кн. 1 — 5, 1937 — 38). Опубл. розвідку "Тарас Шевченко в німецьких перекладах" (1914). Переклав повість "Месть умерця" Владислава Оркана (1907), оповідання "Малі герої" де Амічіса (1923). Написав (разом з М. Угриним-Безгрішним) "Коротку граматику української літературної мови" (1936).

♦ Тв.: Котигорошок. Львів, 1946; Історія України для дітей. Івано-Франківськ, 1991; Кужіль і меч. Львів, 1991.

■ Літ.: Якимович Б. Антін Лотоцький: життєвий і творчий шлях. В кн.: Лотоцький А. Княжа слава. Львів, 1991.

Р. Ф. Карпів.