ЛО ГАТТО (Lo Gatto) Етторе

ЛО ГА́ТТО (Lo Gatto) Етторе

• ЛО ГАТТО (Lo Gatto) Етторе

(20.V 1890, Неаполь — 16.III 1983, Рим)

- італ. учений-славіст, перекладач. Був професором слов'ян. філології в ун-тах Неаполя і Падуї та рос. л-ри й мови в Рим. ун-ті. Автор "Історії російської літератури" (т. 1 — 7, 1927 — 45), "Історії російського театру" (т. 1 — 2, 1944), "Історії сучасної російської літератури" (т. 1 — 2, 1958) та ін. Досліджував також польс., чес., болг., нім. л-ри. Пропагував укр. л-ру. Опубл. ряд статей і розвідок про Т. Шевченка як нац. поета світового значення в журналах "Europa Orientale" ("Східна Європа", 1921, № 3) та "Rivista di letterature slave" ("Огляд слов'янських літератур", 1927, т. 3), в "Італійській енциклопедії науки, літератури та мистецтва" (т. 31, 1936) та "Енциклопедії Мотта" (т. 7, 1959). В кн. "Історія сучасних літератур Європи та Америки" (т. 5, 1958) вмістив нарис про укр. л-ру. У ст. "Україна" ("Енциклопедія Мотта", т. 8, 1960) високо оцінив укр. літературу. Л. Г. належать численні переклади творів слов'ян. письменників. Відвідував Рад. Союз, був у Києві (1931, 1960).

■ Літ.: Пахльовська О. Є.-Я. Українсько-італійські літературні зв'язки XV — XX ст. К., 1990.

М. І. Литвинець.