МІТАРОВ Муталіб Мітарович

МІТА́РОВ Муталіб Мітарович

• МІТАРОВ Муталіб Мітарович

(23.II 1920, с-ще Кандик, теп. Хівського р-ну, Дагестан)

- табасаран. письменник, перекладач. Закін. 1957 ВПШ (Москва). Учасник Вел. Вітчизн. війни. Був на парт. і рад. роботі. Автор поем "Сонце Сулака" (1977), "Доля абрикосового дерева" (1982) та ін., віршів громадян. і лірич. звучання — збірки "Щастя" (1954), "Поезії" (1962), "Поеми" (1973), "Пісні скелі" (1979), "Симфонія душі" (1988) та ін. Істор. подіям, боротьбі народів Дагестану проти іноз. завойовників присвятив поему "Розгром іранців" (1968). Виступає і в жанрі оповідання (зб. "Життя в узорах" та ін.), перекладає з рос., лезг. та ін. мов. Зібрав табасаран. нар. пісні, твори безіменних авторів (кн. "Народна спадщина", 1974). М. часто буває в с. Нарцизівці Липовецького р-ну Вінн. обл., побл. якого 1944 загинув, визволяючи Україну від нім.-фашист. загарбників, його брат, поет Багаутдін Мітаров. Людям вінницької землі, які зберігають пам'ять про мужнього воїна з Дагестану, М. присвятив вірші "Квіти на граніті" (1976, укр. перекл. С. Литвина), "Балада про старшого брата" (1982, укр. перекл. Г. Усача). Переклав табасаран. мовою вірш "Заповіт" (опубл. під назвою "Вітчизні") Т. Шевченка. Окр. твори М. перекл. також В. Сагайдак.

♦ Тв.: Укр. перекл. -

[Вірші]. В кн.: Гірське джерело. Одеса, 1973; Рос. перекл. — Нестертые строки. Махачкала, 1982; Судьбы. М., 1984; В родном ауле. М., 1986; Воскрешение. Махачкала, 1990.

■ Літ.: Дереча Д. Братья Митаровы. "Дагестанская правда", 1986, 6 сентября; Я вижу душу каждого цветка. О творчестве Муталиба Митарова. Махачкала, 1990.

Г. Г. Ханмурзаєв.