МАЖУРАНИЧІ

МАЖУРА́НИЧІ

• МАЖУРАНИЧІ

(Mažuranići)

- родина хорв. письменників.

♦ Іван М. (18.VIII 1814, м. Новий Винодольський, Хорватське Примор'я — 4.VIII 1890, Загреб) — хорв. поет, юрист, держ. діяч. Закін. 1838 ф-т права Загреб. академії, 1850 — 60 — генер. прокурор Хорватії і Славонії. 1848 обраний у хорв. сабор (парламент), 1873 — 80 — бан (правитель) Хорватії. Один з ініціаторів заснування Югослов'ян. академії наук і мист-в (1866) та ун-ту в Загребі (1874). Найзначніший твір М. — ліроепічна поема "Смерть Смаїл-аги Ченгича" (1846), присвяч. боротьбі чорногорців проти тур. завойовників. Блискуче відтворив (1844) втрачені 14-у і 15-у пісні поеми "Осман" І. Гундулича. Писав вірші лірич. і громадян. звучання ("Явір", "Куди тече Драва", "З часів Іллірії" та ін.). 1895 вийшла зб. "Поезії Івана Мажуранича", яку підготував і видав його син Владимир М. Вірш М. "До пера" перекл. Р. Лубківський ("Слов'янська ліра". К., 1983).

♦ Владимир М. (16.Х 1845, м. Карловац — 17.I 1928, Загреб) — хорв. юрист, історик, письменник. Син Івана М. Навч. у Віден. ун-ті, закін. 1866 Правознавчу академію у Загребі. З 1913 — член (1918 — 21 — президент) Югослов'ян. академії наук і мист-в, був почес. членом Чес. і Польс. АН, НТШ у Львові. Автор віршів ("Орле мій...", "Недоля" та ін.), драм. творів, біогр. розвідок ("Принц Яша Дубровчанин в Індії 1480 — 1528", 1925), "Матеріалів до хорватського історичного словника юридичних понять".

♦ Фран М., (справж. ім'я — Владимир; 26.III 1859, м. Новий Винодольський — 21.VIII 1928, Берлін) — хорв. письменник. Небіж Івана М. Закін. 1882 офіцерське уч-ще у Празі. Автор поезій у прозі, написаних, як твердять дослідники, під впливом І. Тургенєва (зб. "Листя", 1887), гумор. оповідань, притч та ін. коротких прозових творів (зб. "Від світання до смеркання", 1927). Укр. мовою надр. ряд поезій Франа М., зокрема "Як розповів мені тато старий..." в перекл. П. Грабовського (Грабовський П. Вибр. тв., т. 1. К., 1985) та "Молоді паничі" в перекл. О. Шпитька (альманах "Руська хата", 1905, № 17 — 18).

♦ Івана Брлич-М. (18.IV 1874, м. Огулин — 21.IX 1938., Загреб) — хорв. письменниця. Онука Івана М., дочка Владимира М. Класик хорв. л-ри для дітей. Займалася самоосвітою. Перша жінка — член-кор. Югослов'ян. академії наук і мист-в (з 1937). Відмітна риса творів І. Б.-М. — потужний моральний струмінь, оспівування чесності, сміливості, розуму, шляхетності, справедливості, що надає їм великого виховного значення — зб. "Казки з давнини" (1916), повісті "Порядні і непорядні" (1902), "Дивовижні пригоди малого Хлапича" (1913), "Яша Далматин, віце-король Гуджерата" (1937). Окремі твори І. Б.-М. опубл. в Україні: казка "Стриборів ліс" (львів. журн. "Дитячий світ", 1932; переклав В. Войта.нівський), зб. "Казки з давнини" (К., 1971; перекл. В. Гримич), повість "Дивовижні пригоди малого Хлапича" (К., 1975; перекл. О. Сакидон), казка "Деревинець Топорко і дев'ятеро жупанчат" (К., 1978; перекл. В. Гримич).

■ Літ.: Кононенко П. Чарівний світ казки. "Літературна Україна", 1971, 24 грудня.

В. Г. Гримич.