МАКСИМОВИЧ Іоанн

МАКСИМО́ВИЧ Іоанн

• МАКСИМОВИЧ Іоанн

[грудень 1651, Ніжин — 10 (21).VII 1715, Тобольськ]

- укр. церк. і осв. діяч, письменник, перекладач. Навч. (до 1669) у Києво-Могилян. колегії (див. Київська академія), пізніше був у ній професором піїтики й риторики. У 1684 — 96 — проповідник Києво-Печерської лаври, 1684 — 96 — намісник Брянського Успенського монастиря, підпорядкованого Києво-Печерській лаврі. 1696 став архімандритом Єлецького Успенського монастиря у Чернігові, з 1697 — черніг. архієпископ, 1700 засн. Черніг. колегіум. 1712 призначений митрополитом Тобольським і Сибірським. Писав церковнослов'ян. мовою з численними українізмами й білорусизмами. Автор повч. творів — прозового "Феатрон, или Позор нравоучительный царем, князем, владыкам..." (1708) і віршованого — "Царскій путь креста господня..." (1709). М. належать поет. твори: "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." (1705) — своєрідний календар з коротким описом житій святих; "Богородице дЂво..." (1707), "Молитва отче наш...", "Осмь блаженства євангелскіє..." (обидва — 1709). Переклав з лат. мови богосл. книги "Богомысліє в ползу правовірним" (1710, 2-е вид. 1711) та "Иліотропіон, сообразованіє человЂческой воли с божественною изобразующий" (1714).

■ Літ.: Юрьевский А. К жизнеописанию святителя Иоанна Максимовича. "Труды Киевской духовной академии", 1916, № 5 — 6; Возняк М. С. Історія української літератури, т. 2, ч. 1. Львів, 1921.

В. П. Колосова.