МАЛАНЮК Євген Филимонович

МАЛАНЮ́К Євген Филимонович

• МАЛАНЮК Євген Филимонович

[20.I (2.II) 1887, с. Архангород Херсон. губ., тепер смт Новоархангельськ Кіровогр. обл. — 16.II 1968, Нью-Йорк]

- укр. поет, критик, літературознавець. Нар. в сел. сім'ї, батько походив з козац. роду. Закін. 1912 гімназію в м. Єлизаветграді (тепер Кіровоград), навч. 1913 у Петерб. ун-ті й політех. ін-ті. Під час 1-ї світ. війни був мобілізований, закін. 1917 Київ. військ. школу, служив старшиною в армії УНР. 1920 інтернований у м. Каліш (Польща). Тут разом з Ю. Дараганом засн. літ. журнал. "Веселка" (1922 — 23), в якому почав друкуватися. 1922 виїхав до Чехо-Словаччини, де закін. 1923 Укр. госп. академію (м. Подєбради). 1929 повернувся до Польщі, працював у Варшаві інженером, засн. літ. групу "Танк", співробітничав у журн. "Вісник". 1945 переїздить до Праги, звідти — до м. Регенсбург (Німеччина), де викладав математику в укр. гімназії. З 1948 — у США, там брав активну участь у громад. та літ. житті укр. еміграції. Автор збірок "Стилет і стилос" (1924), "Гербарій" (1926), "Земля й залізо" (1930), "Земна Мадонна" (1934), "Перстень Полікрата" (1939), "Вибрані поезії" (1943), "Влада" (1951), "Проща", "Вибрані поезії" (обидві — 1954), "Остання весна" (1959), "Серпень" (1964), "Перстень і посох" (надр. 1969), поеми "П'ята симфонія" (1953) та ін. М. — найбільший поет української літературної еміграції. Основні теми його творчості — боротьба за національне і соціальне відродження України, за її державність; біль, розпач з приводу втрачених політ. здобутків 1917 — 20. Вірші М. динамічні, відзначаються публіцистичністю, патетикою, історіософічністю. Наскрізний образ у поезії М. — Україна, яка постає вічно яснозорою степовою Елладою ("Земна Мадонна", "Вже закінчили жати жито..." та ін.). Свою вистраждану любов до України поет подає в певних істор. ситуаціях, особах та аксесуарах (вірші "Золотий гомін", "Українські візантійські очі...", сонет "Куліш" та ін.). В М. є багато інтим. поезій з екскурсами в минуле, роздумами, присвятами ("Сучасникам", "Київ", "Прага" та ін.). Виступав з літературозн., літ.-крит. і публіцист. статтями. В "Книзі спостережень" М. (т. 1, 1962; т. 2, 1966) — розвідки про творчість Т. Шевченка ("Ранній Шевченко", "Три літа", "До справжнього Шевченка" та ін.), І. Франка ("До трагедії Франка", "Франко як явище інтелекту" та ін.), Лесю Українку ("До роковин Лесі Українки"), П. Куліша ("В Кулішеву річницю"), про Г. Чупринку, М. Бажана, М. Хвильового, Ю. Яновського, О. Олеся, Д. Донцова, О. Бургардта, Л. Мосендза, Ю. Липу, О. Стефановича, Б. Кравціва, О. Ольжича та ін. укр. письменників. Там же — ряд статей про рос. л-ру ("Петербург як літературно-історична тема", "Південь і російська література"), М. Гоголя, І. Буніна, А. Ахматову, М. Зощенка та ін. У 30 — 50-х pp. створив низку праць: "Думки про мистецтво" (1923), "Геокультура України" (1953), "Нариси з історії нашої культури", "Доба бароко", "До проблем культурного процесу" (всі — 1954) та ін. Переклав окр. твори з чес. (Й. Махара) та франц. (Ш. Бодлера) л-р. Поезії М. перекладено рос., польс., чес., англ., франц. та ін. мовами. 1992 колективом філол. ф-ту Кіровогр. пед. ін-ту і акціонерним тов-вом "КУБ" встановлено щорічну літ. премію імені Є. Маланюка за найкращі літ.-худож. твори, видрукувані в укр. період. виданнях упродовж року.

♦ Тв.: Поезії. Нью-Йорк, 1958; Земна мадонна. "Україна", 1989, № 47; [Вірші]. "Дніпро", 1990, № 3; Степова Еллада. "Дзвін", 1990, № 5; [Вірші]. "Українська мова і література в школі", 1991, № 1; Книга спостережень. "Київ", 1991, № 6 — 7: Гоголь — Г'ог'оль. "Слово і час", 1991, № 8; Нариси з історії нашої культури. К., 1992; Крути, "Київ", 1992 № 6; Поезії Львів, 1992.

■ Літ.: Неврлий М. Євген Маланюк. Воскресіння. "Україна", 1989, № 47; Неврлий М. Муза болю, сумління і гніву. В кн.: Літературна панорама. 1990. К., 1990; Череватенко Л. "Епоха йде молитви і вогня...". "Дніпро", 1990, № 3; Братунь Р. Повернення майстра. "Дзвін", 1990, № 5; Череватенко Л. "Загостреним болючим слухом...". "Дніпро", 1991, № 1; Лавріненко Ю. Поет своєї епохи. "Українська мова і література в школі", 1991, № 1; Сивокінь Г. Допитливість до історії. "Київ", 1991, № б; Куценко Л. Співець степової Еллади. "Дзвін", 1991, № 7; Неврлий М. Листи Є. Маланюка до й. — Св. Махара. — Ковалів Ю. Євген Маланюк/ "Слово і час", 1991, № 8; Салига Т. З Україною в серці. "Українська мова і література в школі", 1991, № 10; Славутич Яр. "Мій ярий крик, мій біль тужавий". "Літературна Україна", 1992, 14 травня; Лисенко Н. ...І ярий дух. "Вітчизна", 1992, № 5 — 6; Ільницький М. Поезія державного чину. "Дзвін", 1992, № 5 — 6.

В. Г. Пугач, І. В. Гцщак.