МАЛАПАРТЕ (Malaparte) Курціо

МАЛАПА́РТЕ (Malaparte) Курціо

• МАЛАПАРТЕ (Malaparte) Курціо

(справж. — Курт Зуккерт; 9.VI 1898, м. Прато — 19.VII 1957, Рим)

- італ. письменник і журналіст. На поч. 20-х pp. потрапив під вплив анарх. ідей, деякий час був прибічником Муссоліні (політ. есе "Варварська Італія", 1925, та ін.). У кін. 20-х pp. у творах М. з'являються крит. і сатир. нотки щодо фашист. ідеології: памфлет "Дон Хамелеон" (1928, заборонений), публіцист., кн. "Техніка державного перевороту" (1931, франц. мовою; спалена 1933 в Німеччині) тощо. Тоді ж письменник був ув'язнений. М. — засновник худож.-політ. журналів "Conquista dello Stato" ("Набутки держави", 1924) і "Prospettive" ("Перспективи", 1939), співдиректор худож.-політ. і наук. журн. "La Fiera letteraria" ("Літературний ярмарок", згодом "L'Italia letteraria") — "Літературна Італія"), співробітник газ. "Corriere della sera" ("Вечірній кур'єр"), від якої 1942 — 43 був кор. на Сх. фронті. Автор романів "Пригоди авантурника-капітана" (1927), "Втеча у в'язницю" (1936), "Шкіра" (1949, укр. перекл. розділу "Чорний вітер" О. Драгоманової), "Прокляті тосканці" (1956), політ. есе "Два роки сварок" (1953 — 55), "Я в Росії і Китаї" (1958), п'єс "Розділ" (1949), "1 жінки програли війну" (1954), віршів, кіносценаріїв. У найвідомішому романі "Капут" (1944, укр. перекл. П. Соколовського) вивів огидні типи фашист. верховодів, з якими особисто зустрічався. Перші розділи твору написані в окупованій Україні

[с. Піщанка (тепер смт) Вінн. обл.], у ньому висловлено співчуття поневоленим народам, зокрема укр. селян. родині, у чиїй хаті М. жив. "Я буду завжди вдячний селянинові Романові Сухині та його молодій невістці за те, що вони допомогли мені врятувати рукопис від гестапо" — написав М. у передмові.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Капут. К., 1973.

■ Літ.: Бреза Т. Бронзовые врата. — Римский дневник. М., 1964; Гончар О. Очима свідка. В кн.: Малапарте. К. Капут. К., 1973.

І. В. Корунець.