МАНАС

МАНА́С

• "МАНАС"

- героїч. епос кирг. народу. Складається з трьох частин, кожна з яких має десятки варіантів. Окр. його сюжети сягають первіснообщинного ладу. Формувався протягом багатьох віків у двох осн. етнокультур. регіонах — південносибір. та середньоазіатському. У процесі еволюції від міфу до героїч. епосу зазнав худож. трансформації. Письмові відомості про "М." є у "Збірнику літописів" — рукописному перс. джерелі 16 ст. (виявлений лише 1959). Розповідає про подвиги богатиря хана Манаса (ч. 1), його сина Семетея (ч. 2) та внука Сейтека (ч. 3) в ім'я об'єднання свого народу і захисту його від зовнішніх ворогів. Гол. персонаж Манас — ідеальний образ нар. героя, в якому поєднані казково-міфол. і реаліст. риси. "М." генет. і типол. пов'язаний з тюркомовною епіч. спадщиною, що пояснюється спільністю істор. долі тюрк. народів на окр. етапах розвитку; передається найдавнішим тюрк. епічним віршем. Його нац. своєрідність яскраво виражена у відтворенні побуту, звичаїв, обрядів кирг. народу. Перші записи епосу у 2-й пол. 19 ст. зробили Ч. Валіханов та В. Радлов. Найповніший запис — за версією манасчі (нар. оповідач епосу "М.") С. Орозбакова. За мотивами "М." написані поема А. Токомбаєва "28 богатирів", опери "Айчурек" та "Манас" А. Малдибаєва. Його образи і мотиви зустрічаються у поезіях Т. Уметалієва, К. Маликова, Дж. Боконбаєва та ін., творах Ч. Айтматова (повістях "Джаміля", "Білий пароплав" і "Ранні журавлі", романі "І понад вік триває день"). Епос перекладено багатьма мовами.

♦ Вид.: Рос. перекл. — Манас, т. 1 — 3. М., 1984 — 90.

■ Літ.: Киргизский героический эпос "Манас". М., 1961; "Манас" — героический эпос киргизского народа. Фрунзе, 1968; Кыдырбаева P. З., Кырбашев К., Жайнакова А. Варианты эпоса "Манас". Фрунзе, 1988.

М. Г. Бочко.