МАНДЕЛЬШТАМ Осип Емілійович

МАНДЕЛЬШТА́М Осип Емілійович

• МАНДЕЛЬШТАМ Осип Емілійович

[2(14).I, за ін. даними — 3(15).І 1891, Варшава — 27.XII 1938, побл. Владивостока]

- рос. поет. Закін. 1907 Тенішевське комерц. уч-ще в Петербурзі, навч. 1907 — 08 в Сорбонні (Париж), 1909 — 10 — в Гайдельберзькому, 1911 — 12 — Петерб. ун-тах. 1918 — 19 працював у системі Наркомосу Росії, жив у Петрограді, Москві, Україні, Грузії. 1922 оселився в Москві. 1911 входив до поет. групи "Цех поэтов". Один із засновників акмеїзму. В першій зб. віршів "Камінь" (1913, 2-е вид. — 1916, 3-є вид. — 1923) вирізнився своєрідний мистецький почерк М., зокрема насиченість його поезії культурол. та історіософ. змістом, літ.-мист. асоціаціями. Водночас виступив з літ.-крит. статтями ("Ранок акмеїзму", 1912, опубл.. 1919, "Про співбесідника", 1913) та філос.-естетичними есе ("Петро Чаадаев", 1914), що мають характер літ. маніфестів. У творчості 1915 — 17 відчутні мотиви катастрофізму, наближення кризи імперії, заснованої на нівелюванні особи, перетворенні людини на "будівельний матеріал" для держави, утверджується ідея вселюдської єдності (вірш "Звіринець", 1916, та ін.). Прихильно зустрівши Лютневу революцію, М. з осторогою поставився до жовтневого перевороту, розцінив його як розрив з духовними та етично-культурними традиціями минулого (вірші "Касандра", "Сутінки свободи", 1918, та ін.). Високим худож. рівнем, культурою вірша, прагненням глибоко осягнути і виразити дух епохи в усьому його драматизмі позначені збірки "Tristia" (1922), "Друга книга" (1923). Завданням поезії та покликанню митця в нових соціальних умовах присвятив статті "Слово і культура" (1921), "Про природу слова", "Лист про російську поезію" (обидві — 1922), "Гуманізм і сучасність" (1923) та ін. У 20-х pp. незалежна громадян. позиція М. виявилася несумісною із загальною атмосферою тотальної регламентації, прагненням офіц. структур перетворити л-ру на сервіліст. придаток ідеології. У 20 — 30-х pp. написав автобіогр. оповідання "Шум часу" (1925), "Єгипетська марка" (1928), "Четверта проза" (опубл. 1966, 19.88), повість-есе "Подорож до Вірменії" (1933). На поч. 30-х pp. посилюється цькування поета з боку вульгарно-соціол. критики, йому перекривають шлях до читача. У травні 1934 за антисталінський вірш "Ми живемо, не чуючи під собою країни" М. був арештований і висланий з Москви спочатку в Пенз. обл., а згодом — до Воронежа. Тут написав цикл віршів "Воронезькі зошити" (опубл. 1980), визнаний шедевром європ. лірики 1-ї половини 20 ст. У травні 1938 засуджений на десять років, під час етапу на Дал. Схід помер у табірному бараці. М. належать переклади з старофранц., франц., англ., нім., італ., груз. та ін. мов; праці з питань л-ри і мист-ва — "Про поезію" (1928) і "Розмова про Данте" (1933, опубл. 1967). Життя і творчість М. пов'язані з Україною та її культурою. В ряді творів відбилися укр. мотиви, образи, мовний колорит (вірші "Як по вулицях Києва-Вія...", "Старий Крим", нарис "Київ" та ін.). У березні 1922 М. виступив у Київ. філос. академії з лекцією "Акмеїзм чи класицизм?". Опубл. рецензії на вистави у Києві й Одесі театру "Березіль" (1926). Л. Кисельов присвятив М. цикл віршів. Деякі аспекти літ. поглядів М. аналізувалися в ст. "Про одне з чергових завдань історико-літературної науки" О. Білецького. Окр. вірші М. переклали Д. Павличко, Л. Череватенко та ін. Реабіліт. 1987.

♦ Тв.: Сочинения, т. 1 — 2. М., 1990; Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1991.

■ Літ.: Поляков М. Критическая проза О. Мандельштама. В кн.: Мандельштам О. Слово и культура. М., 1987; Мандельштам Н. Я. Воспоминания. М., 1989; Петровський Н. Київський роман Осипа Мандельштама. "Вітчизна", 1990, № 1; Жизнь и творчсство О. Э. Мандельштама. Воронеж. 1990; Струве Н. А. Осип Мандельштам. Лондон, 1990; Путлина И. Опыт современного прочтения О. Мандельштама. "Вопросы литературы", 1991, № 5.

В. В. Кравець, Е. А. Обухова.