МАНДЗОНІ (Manzoni) Алессандро

МАНДЗО́НІ (Manzoni) Алессандро

• МАНДЗОНІ (Manzoni) Алессандро

(7.III 1785, Мілан — 22.V 1873, там же)

- італ. письменник. Закін. аристокр. колеж. У першому творі — поемі "Тріумф свободи" (1801) виступив як адепт Великої франц. революції. Пізніше відійшов від якобін. ідеалів, схиляючись до поміркованого просвітництва і христ. моралі. Відгуком на нац.визв. боротьбу італ. народу проти австр. гніту є неоромантичні "Священні гімни" (1812 — 22, опубл. 1815, 1823). В трагедіях "Граф Карманьйола" (1820) і "Адельгіз" (1822) відтв. події і постаті з італ. історії! Вершина творчості М. — істор. роман "Заручені" (ч. 1 — 3, 1821 — 23; 3-я ред. вид. 1840; укр. перекл. П. Соколовського), в якому драм. події часів ісп. владарювання в Ломбардії 17 ст. спроектовано на Італію поч. 19 ст., на боротьбу італ. патріотів проти австр. неволі. У звичайних людях, передовсім селянах, М. вбачав носіїв нар. моралі, гуманізму й справедливості. Після 1827 виступав переважно з публіцист. (нарис "Історія ганебного стовпа", 1840) та теор. статтями (дослідження "Про історичний роман", 1845; "Про єдність мови та засоби її поширення", 1868; "Трактат про італійську мову", незакін.).

♦ Тв.: Укр. перекл. — Заручені. К., 1985; Рос. перекл. — Избранное. М., 1978; Обрученные. М., 1984.

■ Літ.: Пахльовська О. Епоха Рісорджіменто і творчість Алессандро Мандзоні. В кн.: Мандзоні А. Заручені. К., 1985.

М. І. Литвинець.