МАНН (Mann) Генріх

• МАНН (Mann) Генріх

(27.III 1871, м. Любек — 12.III 1950, м. Санта-Моніка, шт. Каліфорнія, США; 1961 прах перевезено в Берлін)

- нім. письменник, член Прусської AM з 1926. Брат Т. Манна. Навч. 1890 — 91 в Берл. ун-ті. Під час 1-ї світ. війни виступав з критикою нім. мілітаризму (нарис "Золя", 1915). Переконаний республіканець, М. покладав надії на Веймарську республіку, але він швидко в ній розчарувався. У 1933 — 40 він був в еміграції у Франції, потім — у США. З 1936 — голова Комітету нім. нар. фронту в Парижі. 1949 обраний першим президентом AM НДР, але хвороба і смерть перешкодили поверненню на батьківщину. Різножанрова творчість М. — своєрідний соціально-психол. портрет нім. суспільства. Вже в ранній прозі (роман "В одній сім'ї", 1894, тощо) М. виявив схильність до гротеску, соціального критицизму; в ній помітний вплив П. Ш. Ж. Бурже, Гі де Мопассана, М. Метерлінка, Ф. Ніцше. В сатир. романі "Земля обітована" (1900) відобразив життя бюргер. Берліна кін. 19 ст., викрив продажність тогочас. нуворишів, літ. борзописців тощо. Вільну особистість, протиставляючи її манірно-конформованому оточенню, змалював письменник у трилогії "Богині, або Три романи герцогині Ассі" (1903). Несумісність засад високої моралі із світом чистогану — провідна ідея роману "Гонитва за коханням" (1904). Сусп. життя Німеччини часів Вільгельма сатир. зображено в романі "Учитель Гнус, або Кінець одного тирана" (1905). Його героя — вчителя гімназії, злого тирана, охопленого манією влади, носія лицемірної моралі — М. створив, вдавшись до сатир. "образу-маски".

Найзначніший твір М. — "Вірнопідданий" (1914) — поєднує риси "роману виховання" й "роману кар'єри", в ньому гротескно змальовано звичаї кайзерів. Німеччини. Його гол. герой є уособленням діляцтва, знавіснілого шовінізму, вірнопідданства; це тип майбутнього фашиста. 1915 роман опубл. в Росії, лише 1918 — в Німеччині. Роман є першою частиною трилогії "Імперія" (друга — "Бідняки", 1917; третя — "Голова", 1925, в ній зображено нім. суспільство за кілька десятиліть до 1-ї світ. війни). Вершиною пізньої творчості М. стала істор. дилогія "Молоді літа короля Генріха IV" (1935) і "Літа зрілості короля Генріха IV" (1938) — про франц. монарха, вождя гугенотів. Автор романів "Мати Марія" (1927), "Євгенія, або Епоха бюргерства" (1928), "Велика справа" (1930), "Поважне життя" (1932), "Лідіце" (1943) та ін., драми "Мадам Легро" (1913), збірок публіцист. статей "Ненависть" (1933), "Настане день" (1936), "Мужність" (1939), кн. "Огляд століття" (1946) тощо. Окр. твори М. переклали М. Зісман, Ю. Лісняк.

Тв.: Укр. перекл. — Вірнопідданий. К., 1969; Молоді літа короля Генріха IV. К., 1982; Літа зрілості короля Генріха IV. К., 1985; Рос. перекл. — Сочинения, т. 1 — 8 М., 1957 — 58.

Літ.: Серебров Н. Н. Генрих Манн. М., 1964; Знаменская Г. Г. Генрих Манн. М., 1971; Журавська І. Ю. Генріх Манн. К., 1985; Брандис Е. П., Дмитриева Г. П. Генрих Манн. Библиографический указатель. М., 1957.

Л. П. Климова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me