МАРЧЕНКО Валерій Веніамінович

МА́РЧЕНКО Валерій Веніамінович

• МАРЧЕНКО Валерій Веніамінович

(16.ІХ 1947, Київ — 7.Х 1984, Ленінград; похов. у с. Гатному Києво-Святошинського р-ну Київ. обл.)

- укр. літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І. Марченка. Закін. 1970 Київ. ун-т. 1967 — 70 стажувався в Азерб. ун-ті (Баку). Працював у редакції газ. "Літературна Україна". Зазнав політ. репресій за т. з. антирад. діяльність; двічі був засуджений (1973 і 1984), помер у в'язничній лікарні. Автор літературозн. статей "Обличчям на Схід", "Давня азербайджанська література в дослідженнях А. Кримського" (обидві — 1971) та ін. У публіцист. творах "Лист до діда" (1975), "Відкритий лист до двох німецьких журналістів", "Відкритий лист до Генерального директора ЮНЕСКО", "Процес" (усі — 1976) та ін. писав сувору правду про бездуховність у рад. суспільстві 70 — 80-х pp., порушення нац. і громадян. прав людини в СРСР. Переклав з англ. мови ряд творів С. Моема, Т. Джефферсона, Г. Уеллса, П. Уорунга, Е. Л. Мастерса, Л. Х'юза та ін.; з польс. — Г. Сенкевича, з азерб. — С. С. Ахундова, Дж. Мамедкулізаде, Анара. Окр. твори М. перекладені нім. мовою. Портрет с. 307.

♦ Тв.: Там, у Київських печерах. "Україна", 1990, № 19 — 20; Гулак. "Слово і час", 1991, № 1; Листи до матері з неволі. К., 1994.

■ Літ.: Сверстюк Є. Свіча його віри. "Слово", 1990, № 6; Білокінь С. Апостол чистої правди. "Слово і час", 1991, № 1.

Ю. М. Хорунжий.