МАЦІЄВИЧ Арсеній

МАЦІЄ́ВИЧ Арсеній

• МАЦІЄВИЧ Арсеній

(світське ім'я — Олександр; 1697, м. Володимир-Волинський — 28.II 1772, Ревельська фортеця)

- укр. і рос. церк. і осв. діяч, письменник. 1715 і з 1718 навч. в Київській академії (закін. 1726), 1723 — 29 був проповідником у ній (1716 прийняв чернецтво). З 1730 — проповідник у Тобольську. Брав участь як місіонер 1734 — 37 у камчатській експедиції, 1738 — 41 — викладач Моск. слов'яно-греко-лат. академії, 1741 — митрополит тобольський, з 1742 — митрополит ростовський, член Синоду. Обстоював зміцнення монастирів, захищав навернені в християнство сибірські народи від свавілля воєвод і священиків. 1763 виступив з публ. протестом проти указу Катерини II про конфіскацію церк. маєтків, за що був засланий на північ Росії (до Николо-Карельського монастиря, звідти переведений до Ферапонтівського). 1767 позбавлений чернечого сану й засуджений на довічне ув'язнення в Ревельській фортеці, де й помер під іменем Андрія Враля (названий так російською царицею).

М. вів активну просвіт. і місіонерську діяльність. Один з визначних церк. ораторів 18 ст. Автор "Житія св. Димитрія, митрополита Ростовського", полеміч. трактатів "Возраженіє не пашквиль лютеранский, нареченный Молоток не камень веры" (1731, спрямований на захист Стефана Яворського), "Увещание к раскольнику" (1733, опубл. 1861), "Семи повчань" (1742 — 43). Переклав з лат. мови Біблію. Видав кн. "Отличение неправды раскольничей" Ф. Лопатинського (1745).

■ Літ.: Болховитинов Е. Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина греко-российской церкви, т. 1. СПБ, 1827; Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею, ч. 2. К., 1856; Иконников В. Арсений Мацеевич. "Русская старина", 1879, т. 24 — 26; Филарет. Обзор русской духовной литературы. 862 — 1863, кн. 1 — 2. СПБ, 1884; Орловский П. Чин извержения из священства, совершавшийся в Киевской митрополии в XVII веке. "Киевская старина", 1904, кн. 3; Морошкин И. Обзор литературы об Арсений Мацеевиче. "Библиограф", 1886, № 2 — 4.

М. П. Корпанюк.