МАЯКОВСЬКИЙ Володимир Володимирович

МАЯКО́ВСЬКИЙ Володимир Володимирович

• МАЯКОВСЬКИЙ Володимир Володимирович

[7(19). VII 1893, с. Багдаді, тепер місто Багдаді, Грузія — 14.IV 1930, Москва]

- рос. поет. З укр. родини. Навч. у гімназіях Кутаїсі (з 1902) та Москви (з 1906), Моск. уч-щі живопису, скульптури та архітектури (1911 — 14). Брав участь у революц. русі, тричі був заарештований (1908 та двічі — 1909). 1919 — 22 співробітничав в "Окнах РОСТА" (потреба у масовій агітац. діяльності знайшла вияв у худож. та поет. роботі над плакатами), очолював літ. групу "ЛЕФ" (1923 — 25), журнали "ЛЕФ" (1923 — 25) та "Новый ЛЕФ" (1927 — 28). Вважається, що складні обставини творчого й особистого життя привели М. до самогубства. Перші вірші опубл. 1912 у футурист. альм. "Ляпас суспільному смакові". Футурист. настанови, зокрема нігілізм у ставленні до класич. спадщини та експериментаторство у формі продемонстрував у ранніх віршах "Ніч", "Ранок", "Вуличне", "З вулиці у вулицю"; меншою мірою — в соціально значимих, спрямованих проти бурж. відносин і моралі трагедії "Володимир Маяковський" (пост. 1913), поемах "Хмарина в штанах" (1914 — 15), "Флейтахребет" (1915), "Людина" (1916 — 17), "Війна і мир" (окр. вид. — 1917). З футурист. позицій написав і програмні статті "Театр, кінематограф, футуризм", "Живопис сьогоднішнього дня", "Два Чехови", "Росія. Мистецтво. Ми", "Про різних Маяковських" та ін. (1913 — 15). Події 1-ї світ. війни і революц. 1917 стали для М. поворотними, започаткували зміну його ідейно-естет. поглядів. Відіграло тут свою роль захоплення поезією О. Блока, творчістю "сатириконців" (А. Аверченка, Саші Чорного), зближення з М. Горьким. У наступних творах поступово зникають формаліст. вправи, футурист. бравада; на перший план виступає тема революц. оновлення світу. У вірш. деклараціях ("Наказах по армії мистецтв") і публічних виступах М. обстоює думку щодо принципово нової природи пролет. мистецтва — масового, зосереджуваного "...не в мертвих храмах-музеях, а повсюди: на вулицях, у трамваях, на фабриках, у майстернях і в робітничих квартирах" (Маяковский В. Полн. собр. соч., т. 12. М., 1959, с. 451). М. прагне дати народові марш, агіт. вірш і вірш-плакат, масове драм. дійство-містерію ("Наш марш", "Лівий марш", "Ода революції", 1918, "Містерія-буф", 1918, 2-а ред. — 1921). Голос поета виповнюється пафосом життєствердження, переконаністю нар. трибуна. У віршах "Радіти рано", "Тій стороні", "Наказ № 2 армії мистецтв" (1918 — 21), поемі "150000 000" (1919 — 20) М. протиставляє класич. спадщині "ліве" мистецтво. У творчості М. 20-х pp. переважають різноманітні жанр. форми сатири, політ., агіт. вірша, які він нерідко піднімав до високого худож. рівня. Колоритні образи комедій "Клоп" (1928), "Баня" (1929), шаржовані типи бюрократів, підлабузників, хабарників, демагогів у численних сатир. віршах ("Прозасідалися", 1922, та ін.) не втратили і донині викривальної сили. У зб. віршів "Іспанія. Океан. Гавана. Мексика. Америка" (1926), нарисах "Моє відкриття Америки" (1926), написаних під враженням поїздок за кордон, показав суперечності бурж. цивілізації. Переборюючи "лівизну", орієнтацію на злободенну політичну документалістику, М. створює справді новаторську поезію — ліричні вірші "Сергію Єсеніну", "Товаришеві Нетте, пароплаву і людині" (обидва — 1926), "Розмова з товаришем Леніним" (1929), лірич. поеми "Володимир Ілліч Ленін" (1924), "Добре!" (1927), "На весь голос" (1930). Автор кіносценаріїв ("Не для грошей народився", "Панночка і хуліган", обидва — 1918), кн. "Радянська азбука" (1919), статей з питань л-ри ("Як робити вірші", 1926), мист-ва. Писав також вірші для дітей ("Що таке добре і що таке погано?", 1925, та ін.).

Захоплення гаслами світової революції, диктатури пролетаріату часом набувало у письменника фанатичного характеру, об'єктивно слугувало тоталітарній системі, культові особи (поема "IV Інтернаціонал", 1922; вірші "Додому!", 1925; "Лист письменника Володимира Володимировича Маяковського письменнику Олексію Максимовичу Горькому", 1926; вірші проти патріарха Тихона, віршовані відгуки на політ. процеси та"ін.). М. не користується канонічними вірш. розмірами, у вільному акцентному вірші "драбинкою" відкриває незнані можливості, де традиц. рівномірні чергування наголошених і ненаголошених складів, наспівність поступаються гучноголоссю оратор. мови ("вигуку — замість наспіву"). Цей вірш давав змогу оновити словник, розширити розмовні інтонації, вмістив усе нове, що несла з собою епоха революц. ломки. Спадщині М. нашкодила атмосфера захвалювання, прикрашування, що склалася у "маяковськознавстві" після відомої резолюції Сталіна ("...був і залишається найкращим... недооцінка його творчості — — злочин"). 1912 — 14 М. тричі відвідав Україну, а з 1924 приїздив щороку; виступав у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Полтаві, Житомирі та ін. містах, у Криму, оспівав столицю республіки (вірш "Київ", 1924). У вірші "Борг Україні" (1926) закликав росіян шанобливо ставитися до українців, вивчити їхню мову — "величаву і просту". Присвятив Україні теплі рядки у віршах "Нашому юнацтву" (1927), "Три тисячі і три сестри" (1928) та ін. М. Бажан образно говорив про те, що, і не розміщуючи рядків "драбинкою М.", поети піднімались цією драбинкою до того відчуття слова, лексики, образу, епітетів, до того строю почуттів і пристрастей, якими горів М. ("Правда", 1940, 14 квітня). Для Всеукр. фотокіноуправління М. написав 8 сценаріїв, за двома з яких ("Троє", "Декабрюхов та Октябрюхов", обидва — 1928) поставлено фільми. П'єси М. ідуть на укр. сцені. Укр. письменники присвятили М. ряд творів. Окр. твори М. переклали П. Тичина, М. Бажан, Ю. Яновський, Л. Первомайський, Остап Вишня, М. Терещенко, П. Воронько, С. Голованівський, Є. Дроб'язко, Р. Лубківський та ін.

♦ Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1 — 12. М., 1934 — 38; Полное собрание сочинений, т. 1 — 12. М., 1939 — 49; Полное собрание сочинений, т. 1 — 13. М., 1955 — 61; Укр. перекл. — Вибране. К., 1936; Вибране. К., 1949; Вибрані твори, т. 1 — 3. К., 1953; На весь голос. К., 1969; Поезії. К., 1973; Борг Україні. В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983.

■ Літ.: Тростянецький А. Маяковський і українська радянська поезія. К., 1952; Маяковський і Україна. К., 1958; Вишеславський Л. Маяковський серед нас. К., 1960; В. Маяковский в воспоминаниях современников. М., 1963; Луначарский А. Вл. Маяковский — новатор. В кн.: Луначарский А. Собрание сочинений, т. 2. М., 1964; Метченко А. Маяковский. М., 1964; Маяковская Л. В. О Владимире Маяковском. Из воспоминаний сестры. М., 1965; Харджиев Н., Тренин В. Поэтическая культура Маяковского. М., 1970; Левченко М. Живий серед живих. К., 1973; Перцов В. Маяковский. Жизнь и творчество, т. 1 — 3. М., 1976; Никольская Л. Н. Человек и время в художественной концепции Маяковского. Львов, 1983; Гончаров Б. Поэтика Маяковского. М., 1983; Бебутов Г. В.. Маяковский встречает век двадцать первый. Статьи. Воспоминания. Тбилиси, 1984; Черемин Р. В. В. Маяковский в литературной критике. 1917 — 1925. Л., 1985; Катанян В. Маяковский. М., 1985; Маяковский и современность. М., 1985; Маяковская А. А. Детство и юность Владимира Маяковского. Из воспоминаний матери. М., 1986; Свербилова Т. Комедии В. В. Маяковского и современная советская драматургия. К., 1987; Караб.иевский Ю. Воскресение Маяковского. М., 1990; Вортман С., Нагорська В. Маяковський і Україна. Короткий анотований бібліографічний покажчик. Одеса, 1955; Зубов Ю. В. В. Маяковский. Краткий рекомендательный указатель литературы. М., 1955; Русские советские писатели. Поэты. Биобиблиографический указатель, т. 14, ч. 1, М., 1991.

А. В. Кулінич.