МАЯК

МАЯ́К

• "МАЯК"

- альманах Одес. орг-ції СПУ. Засн. 1959 (мав замінити альм. "Літературна Одеса"). Вийшла лише одна книжка — за ред. Є. Бандуренка. Вміщено повість "Онука" І. Мавроді, вірші В. Домріна, Є. Бандуренка, В. Гетьмана, В. Мороза, І. Невєрова, І. Рядченка, С. Стриженюка, публіцист. матеріали І. Гайдаєнка і В. Лясковського, спогади "Довженко в Каховці" Ю. Сагайдака.

Г. Д. Зленко.

∗∗∗

• "МАЯК"

- вид-во. Засн. 1945 в Одесі як обл. книжково-газ. вид-во. З 1959 — обл. книжкове вид-во. Статус респ. вид-ва і теперішню назву одержав 1964. В 1992 у структурі "М." створено редакції для підготовки і випуску л-ри болг., гагауз. та єврейськими мовами. Випускає мас.-політ., худож., наук.-популярну, вироб., краєзнавчу л-ру, а також видання для туристів. Тут вийшли перші книжки авторів, які згодом стали відомими поетами ("Мечі і струни" Є. Бандуренка, 1945, "Рибальське щастя" В. Гетьмана, "Свиня на пасіці" В. Івановича, обидві — 1950), прозаїками ("Заради життя" А. Зорич, 1953), літературознавцями ("Письменник і життя" Г. В'язовського, 1959) та ін. "М." разом з вид-вом "Г. Бакалов" (м. Варна, Болгарія) випускає колект. збірники творів укр. та болг. письменників — "Дві хвилі" (1973), "Шипкинська висота" (1976), "Дорогою братерства" (1985), "Вереснева зоря" (1989) тощо.

В. В. Нарушевич.

∗∗∗

• "МАЯК"

- газета. Виходила з 20 грудня 1912 по 25 липня 1914 у Києві щотижня. Редакторвидавець — З. Шевченко. Крім публіцист. та інформ. матеріалів, уміщував поезії (П. Тичини, О. Слісаренка, Г. Чупринки, М. Годованця та ін.), оповідання (Клима Поліщука, А. Кащенка, Л. Яновської, Г. Якименка та ін.), фольклор. твори, переклади (переважно з польс. л-ри), статті про мист-во, рецензії тощо.

Р. І. Доценко.

∗∗∗

• "МАЯК"

- літ.-худож. та наук. журнал. Виходив 1840 — 45 у Петербурзі щомісяця. Редактори-видавці — С. Бурачок (корабельний інженер у відставці; до 1841) і П. Корсаков (цензор). Уміщувалися худож. твори, переклади із зарубіж. л-р, літ.-крит. розвідки, рецензії, статті на істор. теми, а також з механіки, кораблебудування тощо. "М." приділяв увагу укр. культурі. Надр. поему "Бесталанный" і уривок з драми "Никита Гайдай" Т. Шевченка; вірші "Рідна сторона", "Могила", "Кохання", "До Шевченка" О. Корсуна; оповідання "Перекотиполе", "Купований розум" Г. Квітки-Основ'яненка, а також окр. твори П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки та ін. Опубл. уривок "Бувальщина" із щоденника О. Афанасьєва-Чужбинського, статті А. Метлинського, І. Срезневського з приводу публікації "Зауваження про свята у малоросіян" К. Сементовського; рецензії П. Корсакова — на "Кобзар" Т. Шевченка (1840), К. Сементовського — на трагедію "Переяславська ніч" М. Костомарова та поему "Гайдамаки" Т. Шевченка, М. Тихорського — на укр. альманахи "Молодикъ" і "Сніп".

Літ.: "Маяк". В кн.: История русской журналистики XVIII — XIX веков. М., 1963.

В. Г. Пугач.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маяк — мая́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. маяк — (джерело, носій світла) світоч; П. дороговказ; ІСТ. вартова вежа. Словник синонімів Караванського
  3. маяк — [майак] -йака, м. (на) -йаку, мн. -йаки, -йак'іў Орфоепічний словник української мови
  4. маяк — -а, ч. 1》 Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. || На березі річки – дерев'яний стовп із ліхтарем, що вказує на напрям фарватеру. || перен. Про того (ту, те), що вказує шлях до чогось. 2》 заст. Дерев'яна сторожова вежа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маяк — МАЯ́К, а́, ч. 1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (І. Нечуй-Левицький); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Яновський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. маяк — А, ч. Попередження, натяк. ◇ Виставити, кинути маяк — попередити про щось. Бодьо, кидаю йому очима маяки, тіпа, не треба мучити малу (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  7. маяк — Постійний навігаційний знак, висока вежа, яку видно з моря. Універсальний словник-енциклопедія
  8. маяк — Мая́к, -ка́; маяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. маяк — МАЯ́К, а́, ч. 1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (Н.-Лев., V, 1966, 233); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  10. маяк — Розташована на морському березу висока башта з сигнальним джерелом світла, призначеним для вказівки безпечного шляху кораблів і розташування суші. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. маяк — Мая́к, -ка́ м. 1) Призракъ? Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. Чуб. III. 328. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Ворони... сіли на маяку, що на горі посеред лісу. Шевч. Словник української мови Грінченка