1. Словник української мови в 11 томах

маяк

МАЯ́К, а́, ч.

1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам.

Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (Н.-Лев., V, 1966, 233);

Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Янов., II, 1958, 21);

*У порівн. Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею і водою, І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти.. І все то те по добрій волі, По волі розуму горить, Як той маяк у синім морі (Шевч., II, 1963, 226);

// На березі річки — дерев’яний стовп із ліхтарем, що вказує на напрям фарватеру.

Над Волгою лягав молодий весняний вечір. Пароплав ішов наниз, пильнуючи річних маяків (Епік, Тв., 1958, 268);

// перен. Про того (ту, те), що вказує шлях до чогось.

Світу маяк наша держава, Світові приклад радянські діла (Рильський, І, 1956, 449);

Передовики сільського виробництва — це маяки, які вказують шлях до зразкового ведення сільського господарства, до вищої продуктивності (Ком. Укр., 3, 1961, 88).

2. заст. Дерев’яна сторожова вежа.

Біля кожного редуту стояли.. маяки, дуже хитромудро збудовані, на случай [випадок] несподіваного набігу, щоб разом оповістить увесь край (Стор., І, 1957, 263);

Де-не-де на могилах майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53).

3. діал. Дерево, залишене під час вирубування лісу.

Ворони.. сіли На маяку, що на горі (Шевч., І, 1951, 298).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маяк — мая́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. маяк — (джерело, носій світла) світоч; П. дороговказ; ІСТ. вартова вежа. Словник синонімів Караванського
  3. маяк — [майак] -йака, м. (на) -йаку, мн. -йаки, -йак'іў Орфоепічний словник української мови
  4. маяк — -а, ч. 1》 Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. || На березі річки – дерев'яний стовп із ліхтарем, що вказує на напрям фарватеру. || перен. Про того (ту, те), що вказує шлях до чогось. 2》 заст. Дерев'яна сторожова вежа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маяк — МАЯ́К, а́, ч. 1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (І. Нечуй-Левицький); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Яновський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. маяк — А, ч. Попередження, натяк. ◇ Виставити, кинути маяк — попередити про щось. Бодьо, кидаю йому очима маяки, тіпа, не треба мучити малу (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  7. МАЯК — • "МАЯК" - альманах Одес. орг-ції СПУ. Засн. 1959 (мав замінити альм. "Літературна Одеса"). Вийшла лише одна книжка — за ред. Є. Бандуренка. Вміщено повість "Онука" І. Мавроді, вірші В. Домріна, Є. Бандуренка, В. Гетьмана, В. Мороза, І. Невєрова, І. Українська літературна енциклопедія
  8. маяк — Постійний навігаційний знак, висока вежа, яку видно з моря. Універсальний словник-енциклопедія
  9. маяк — Мая́к, -ка́; маяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. маяк — Розташована на морському березу висока башта з сигнальним джерелом світла, призначеним для вказівки безпечного шляху кораблів і розташування суші. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. маяк — Мая́к, -ка́ м. 1) Призракъ? Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. Чуб. III. 328. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Ворони... сіли на маяку, що на горі посеред лісу. Шевч. Словник української мови Грінченка