маяк

Розташована на морському березу висока башта з сигнальним джерелом світла, призначеним для вказівки безпечного шляху кораблів і розташування суші. Вона отримувала призматичну або циліндричну ступінчасту форму, увінчувалася огородженим оглядовим майданчиком і захищеним від вітрів купольним покриттям сигнального обладнання.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маяк — А, ч. Попередження, натяк. ◇ Виставити, кинути маяк — попередити про щось. Бодьо, кидаю йому очима маяки, тіпа, не треба мучити малу (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  2. маяк — мая́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. маяк — Постійний навігаційний знак, висока вежа, яку видно з моря. Універсальний словник-енциклопедія
  4. маяк — [майак] -йака, м. (на) -йаку, мн. -йаки, -йак'іў Орфоепічний словник української мови
  5. МАЯК — • "МАЯК" - альманах Одес. орг-ції СПУ. Засн. 1959 (мав замінити альм. "Літературна Одеса"). Вийшла лише одна книжка — за ред. Є. Бандуренка. Вміщено повість "Онука" І. Мавроді, вірші В. Домріна, Є. Бандуренка, В. Гетьмана, В. Мороза, І. Невєрова, І. Українська літературна енциклопедія
  6. маяк — -а, ч. 1》 Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. || На березі річки – дерев'яний стовп із ліхтарем, що вказує на напрям фарватеру. || перен. Про того (ту, те), що вказує шлях до чогось. 2》 заст. Дерев'яна сторожова вежа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. маяк — МАЯ́К, а́, ч. 1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (І. Нечуй-Левицький); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Яновський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  8. маяк — (джерело, носій світла) світоч; П. дороговказ; ІСТ. вартова вежа. Словник синонімів Караванського
  9. маяк — МАЯ́К, а́, ч. 1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (Н.-Лев., V, 1966, 233); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  10. маяк — Мая́к, -ка́; маяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. маяк — Мая́к, -ка́ м. 1) Призракъ? Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. Чуб. III. 328. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Ворони... сіли на маяку, що на горі посеред лісу. Шевч. Словник української мови Грінченка