МЕЙСФІЛД (Masefield) Джон

МЕ́ЙСФІЛД (Masefield) Джон

• МЕЙСФІЛД (Masefield) Джон

(1.VI 1878, м. Ледбері, графство Герефорд-енд-Вустер — 12.V 1967, побл. м. Абінгдон, графство Оксфордшир)

- англ. письменник, критик. З юнацьких років працював матросом, 1895 — 96 жив у США. 1897 повернувся до Англії, займався журналістикою. Ранні поет. збірки овіяні романтикою моря — "Балади солоної води" (1902), "Балади" (1903). У пізніших творах — поемі "Вічне милосердя" (1911), романах "Мертвий Нед" (1938) та "Живий непокірний Нед" (1939) М. описує соціальне дно, таврує жорстокі англ. карні закони. У побутових п'єсах — "Чудо в Кемпдені", "Місіс Херрісон" (обидві — 1907), "Трагедія Нен" (пост. 1908) М. продовжує тему знедолених. Автор істор. драм у прозі та віршах "Трагедія Помпея Великого" (1910) і "Король Філіпп" (1914), автобіогр. книжок "У вирі" (1941) і "Така довга наука" (1952), есе про В. Шекспіра (1911), Дж. Чосера (1931) та ін. Писав також пригод. романи. Вірш М. "Пісня мандрівника" переклав Б. І.Антонич.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Пісня мандрівника. В кн.: Антонич Б.-І. Пісня про незнищенність матерії. К., 1967; Рос. перекл. — Пьесы. М., 1923.

■ Літ.: Киван Г. У колі його зацікавлень. "Жовтень;", 1989, № 10.

Г. В. Киван.