МЕЛАМУД Хаїм Гершкович

МЕЛАМУ́Д Хаїм Гершкович

• МЕЛАМУД Хаїм Гершкович

[2 (15).IX 1907, с. Хащувате, тепер Гайворонського р-ну Кіровогр. обл.]

- євр. письменник. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Має середню освіту. Працював у сільс. господарстві, редакціях районних газет. Пише мовою ідиш, укр. і рос. мовами. Починав як нарисовець — збірки "Оновлена земля", "Арон Кіслер", "Дорога в життя" (всі — 1939). Автор романів "Земля" (1948), "Глибочок" (1962), "На початку літа" (1967), "Літа молодії" (1970), "Часи міняються" (1975), "Теплий попіл" (1978), "Місто біля ріки" (1979), "Мірило життя" (1982), "Вірити людині" (1988), "Забуті сторінки" (1990), "Буковинський роман" (1991), повістей "Квітуча акація" (1938), "За Прутом, у Садгорі" (1960, разом з М. Бурбаком), "Адвокат знедолених" (1972), "Мої тридцяті роки" (1991), збірок оповідань "Хащуватські оповідання" (1984), "Незабутнє" (1985). Ряд своїх творів М. присвятив сучас. і минулому Буковини, де жив і працював у повоєнний час.

■ Літ.: Гуральник У. [Рец. на кн.: Меламуд Х. Теплый пепел. М., 1978]. "Литературное обозрение", 1979, № 5.

С. В. Далавурак.