Мексиканська література

Мексика́нська література

• Мексиканська література

- л-ра мекс. народу. Створюється ісп. мовою. До ісп. завоювання (16 ст.) на тер. Мексики існувала л-ра мовами корінного населення — індіанців (майя, ацтеків, науа), яке користувалося ієрогліф. писемністю. Один з найвидатніших поетів 15 ст. народу науа Несауалькойотль — правитель міста-держави Тескоко (в наш час його ім'ям названо місто-супутник Мехико). Духовна культура індіанців розвивалася і в наступних століттях — в усній традиції, мала певний вплив на М. л. Перші твори ісп. мовою (істор.-докум. жанру) з'явилися у 16 ст. і належали конкістадорам: "Листи-повідомлення про відкриття та конкісту Нової Іспанії" (1519 — 26), написані Е. Кортесом ісп. королю Карлу V; хроніка "Справжня історія конкісти Нової Іспанії" Б. Діаса де Кастільйо (1568, опубл. 1632). Чільне місце посіли твори просвітителів-гуманістів Б. де Лас Касаса, захисника прав індіанців ("Історія Індій", вид. 1875 — 76), і Б. де Саагуна ("Історія укладів Нової Іспанії", де відображено побут і культуру ацтеків). Ісп. монахові Х. де Естраді належить перша надр. в Мексиці (і в Новому Світі загалом) книга "Духовна скала на шляху до неба" (1536). Індіан. мотиви наявні в творах Аноніма, або дель Кодісе Раміреса, Е. де Альварадо Тесосомока, сина імператора Куїтлауака (написав "Мексиканську хроніку") та Ф. де Альви Ікстлільхочітля ("Історія чичимеків"). Перший поет, який нар. у Мексиці, — Ф. де Террасас — автор сонетів, десим та епіч. поеми "Новий світ і конкіста" (незакін.), оспіваний М. Сервантесем в "Пісні Калліопі". В поезії 17 ст. домінує стиль бароко. Його представник Б. де Вальбуена в поемі "Велич Мексики" (1604) подав гіперболізований опис м. Мехико, а в пасторалі "Золотий вік у сельві Ерфіле" (1608) уславив природу країни. В поет. і драм. творах монахині Х. І. де ла Крус (справж. прізв. — Асбахе-і-Рамірес де Сантільяна) відчувається вплив гонгоризму, їм притаманні нац. самобутність, емоційність, філос. глибина. Виділяються твори К. де Сігуенси-і-Гонгори — поема "Індіанська весна" (1662) та роман-хроніка "Незгоди Алонсо Раміреса" (1690). Першим мекс. драматургом вважається Х. Пересі-Рамірес (алегор. комедія "Духовні заручини пастуха Педро з Мексиканською церквою", 1574). Популярними свого часу були комедії Х. Руїса де Аларкона-і-Мендоси. Для л-ри 18 ст. характерні стилі рококо і класицизму. Серед поетів тієї доби — Х. Х. де Арріола, Ф. Х. Алегре, Д. Х. Абад, прозаїк Ф. Х. Клавіхеро (кн. "Давня історія Мексики", 1780 — 81). Тенденції нац. самоствердження виявилися у поемі "Сільська Мексика" Р. Ландівара (1781).

В роки Війни за незалежність (1810 — 26) мекс. поезія набуває патріот. звучання: нац. гімн "Шістнадцяте вересня" А. Кінтани Роо (1821), зб. "Вірші мексиканця" А. М. Очоа-і-Акуньї (1826) та ін. Індіанські мотиви характерні для. зб. "Ацтеки" Х. Х. Песадо, куди ввійшли його переклади ісп. мовою й варіації на теми індіан. пісень. Х. Х. Фернандес де Лісарді започаткував жанр роману не лише у мекс, а й в усій латиноамер. л-рі. У своєму творі "Перікільйо Сарньєнто" (1816), написаному в традиціях сатир. крутійського роману, він піддав гострій критиці колон. суспільство. В поезії незалежної Мексики переважав романтизм: патріот. вірші Г. Прієто (збірки "Вулична муза", 1883; "Національне романсеро", 1885), любовна лірика М. Флореса і М. Акуньї. Поезія Ф. де Ікаси поєднала риси класицизму і романтизму (збірки "Химери", 1892; "Пісня дороги", 1905). Серед драматургів виділявся Ф. Кальдерон (п'єси "Жодній з трьох", 1839; "Ана Болена", 1842, та ін.). У прозі 19 ст. поєднувалися елементи романтизму, костумбризму й реалізму — пригод. роман "Флібустьєр" Х. Сьєрри О'Рейлі (1841); романи-фейлетони "Витівки диявола" (1845 — 46) і "Бандити з РіоФріо" (1889 — 91) М. Пайно; істор. роман "Оповідання генерала" В. Ріва Паласіо (1896) та ін. Традиції індіан. роману, започаткованого М. Лафрагуа ("Нетсула", 1832), продовжив К. Каррільйо-і-Анкона ("Історія пострілів в Анауаці", 1870). Найвищим досягненням мекс. романтизму стали романи "Клеменсія" (1869), "Різдво в горах" (1871) та "Сарко" (1901) І. М. Альтамірано. Риси натуралізму притаманні творам Ф. Гамбоа (романи "Найвищий закон", 1896; "Санта", 1903). В кін. 19 ст. зміцнюються реаліст. тенденції — романи "Бола" Е. Рабаси (1887), "Парцелла" Х. Лопеса Портільйо-і-Рохаса (1898), "Галандрія" (1891) і "Багаті родичі" (1904) Р. Дельгадо. Е. Фріас у своєму романі "Томочік" (1894) показав жорстокі (щодо індіанців) дії диктатора П. Діаса. Події революції 1910 — 17 та пізніших часів відбилися у багатьох прозових творах поч. 20 ст. Т. з. роман революції започаткував М. Асуела ("Ті, хто внизу", 1915). Цій темі присвячені також романи "Орел і змія" (1928), "Тінь каудильйо" (1929), кн. "Спогади Панчо Вільї" (1938 — 40) М. А. Гусмана, твори Г. Лопеса-і-Фуентеса, Х. Р. Ромеро, Р. Муньйоса, Н. Кампобельйо, Х. Мансісідора. Поезія кін. 19 — поч. 20 ст. позначена впливом модернізму (М. Гутьєррес Нахера, А. Нерво, С. Діас Мірон, Х. Х. Таблада та ін.). Глибокий ліризм і нац. самобутність притаманні творчості Р. Лопеса Веларде та Е. Гонсалеса Мартінеса. Виразниками авангардист. тенденцій було об'єднання "Естридентисти" (засн. 1922) та письменники, що гуртувалися навколо журн. "Contemporaneos" ("Сучасники", 1928 — 31), який редагував Х. В. Вільяуррутіа. Йому належать поет. збірки "Відображення" (1926), "Ностальгія смерті" (1938), поема "Пісня весни" (1948), п'єси "Здається, неправда" (1933), "Небезпечна гра" (1949) та ін. Х. В. Вільяуррутіа відіграв провідну роль у засн. 1928 експеримент. театру "Улісес". Відомі п'єси С. Горостіси "Колір нашої шкіри" (1952), "Рубрика світської хроніки" (1955), де він торкається актуальних проблем мекс. дійсності. Центр. місце в сучас. мекс. поезії посідає творчість О. Паса. Лірика його відзначається інтелектуальністю, багатою метафоричністю: збірки "Камінь сонця" (1957), "Весь вітер" (1966) тощо. Серед ін. поетів: К. Пельїсер (зб. "Мистецтво польоту", 1956), М. А. Монтес де Ока (зб. "Перед світлом співають птахи", 1959), С. Ново (зб. "Поезії", 1961), О. Арідхіс (зб. "Дивлячись на неї сплячу", 1964). Здобули популярності твори Х. Е. Пачеко (поет. зб. "Не питай мене, як минає час", 1969; повість "Битва у пустелі", 1981). Помітним явищем М. л. став роман "Перед зливою" А. Яньєса (1947), в якому змальовано життя провінції перед революцією 1910 — 17. Сільс. тема розкривається в сатир. романі "Ярмарок" Х. Арреоли (1963), йому належить також зб. прозових творів "Паліндром" (1971). Один із зачинателів т. з. магічного реалізму в М. л. — Х. Рульфо. У зб. оповідань "Рівнина в огні" (1953) він дав своєрідне тлумачення нац. світовідчуття, а в короткому романі "Педро Парамо" (1955), застосувавши принципи карнавального гротеску, дослідив траг. колізії нар. буття. Індіаністські традиції розвиває Р. Кастельянос (романи "Балун-Канан", 1957; "Молитва у темряві", 1962). Роман "Край безхмарної ясності" К. Фуентеса (1958) є спробою філос. осмислення впливу революції на істор. долю країни. В ньому подано дослідження пореволюц. мекс. суспільства, звучить гостра соціальна критика. Більшість романів К. Фуентеса — "Смерть Артеміо Круса" (1962), "Священна зона", "Зміна шкіри" (обидва — 1967), "Старий гринго" (1985) — відзначаються також новаторством худож. форми й мови. Серед відомих прозаїків — В. Леньєро (роман "Каменярі", 1963), Х. Агустін (роман "Знищення власності", 1969), Е. Агірре (істор. романи "Гонсало Герреро", 1981; "Заповіт диявола", 1982; "Вогняний птах", 1984; "Друга особа", 1985, та ін.), У. Гусман (романи "Білий підвал", 1972; "Шукачі щастя", 1988, та ін.), Р. Рамірес Ередіа (збірки оповідань "Промінь Макой", 1984; "Вечірні землі", 1988; кн. дорожніх нарисів "Південними дорогами", 1990, та ін.). З сучас. драматургів найбільшою популярністю користуються Е. Карбальїдо (п'єси "Проміжна зона", 1950; "Медуза", 1960, тощо), М. А. Теноріо ("Красуня спала та мріяла", "Середній клас", "Служниці та спокуси", всі — 1988, тощо), А. Лікона ("Ми були сміттям", "Божа правда", обидві — 1989, тощо), К. Ольмос ("Денді з готелю Савой", 1989; "Сонячне затемнення", 1990, тощо). Розвиваються мекс.-укр. літ. зв'язки. 1964 Нац. ін-т образотв. мист-в разом з посольством СРСР і Нац. комісією Мексики у справах ЮНЕСКО відзначив 150-річчя від дня народження Т. Шевченка, у Палаці образотв. мист-ва (Мехико) було влаштовано виставку, яка висвітлювала життя і творчість митця. Її експонували і в Мекс.-рос. ін-ті культур. обміну та в його філіалах у містах Гвадалахарі, Морелії, Тампіко [тижневик "Mañana" ("Завтра", З.Х 1.964)]. В Україні опубл. твори М. Асуели, О. Паса, К. Фуентеса, Х. Рульфо, Д. Охеди, М. А. Мехіа, А. Кортеса Гавіньйо, А. Монтерросо, К. Пельїсера, С. Ново — у збірках "Латиноамериканська повість" (К., 1978), "Слово, народжене в борні. Поезія та проза молодих латиноамериканських письменників" (К., 1984), "За морями-океанами" (К., 1985), "Заграва" (К., 1989), у період. виданнях, зокрема у журналах "Всесвіт" (1975, № 1; 1976, № 2; 1986, № 8), "Україна" (1984, № 48), "Людина і світ" (1985, № 1; 1986, № 9) та ін.; друкуються окр. книжками. Серед перекладачів — М. Литвинець, Ю. Покальчук, О. Покальчук, О. Мокровольський, Б. Морозов, Д. Андрухів, Ю. Нєгін, А. Тупиков, О. Буценко, Л. Голота, М. Кришень, Л. Маєвська та ін. Ряд перекладів з мекс. поезії (А. Нерво, Х. Естрада, Ф. де Ікаса, Х. де Діос Песа) здійснив укр. письменник і перекладач у Німеччині І. Качуровський (зб. "Золота галузка", 1991. Буенос-Айрес — Мюнхен).

■ Літ.: Кутейщикова В. Мексиканский роман. М., 1971; Художественное своеобразие литератур Латинской Америки. М., 1976; Покальчук Ю. Сучасна латиноамериканська проза. К., 1978; История литератур Латинской Америки. М., 1985; Приглашение к диалогу. Латинская Америка: размышления о культуре континента. М., 1986.

О. К. Дубина.