МЕЛЬНИЧУК Юрій Степанович

МЕЛЬНИЧУ́К Юрій Степанович

• МЕЛЬНИЧУК Юрій Степанович

(7.V 1921, с. Мала Кам'янка, тепер Коломийського р-ну Івано-Франк. обл. — 12.VIII 1963, Львів)

- укр. публіцист і літературознавець. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Навч. 1946 — 48 в Респ. парт. школі (Київ), закін. 1950 Львів. ун-т. Депутат Верх. Ради СРСР 6-го скликання, член делегацій УРСР на XV і XVI сесіях Генер. Асамблеї ООН. Був на комс. роботі, працював у коломийській газ. "Червоний прапор". З 1951 — гол. ред. журн. "Жовтень" (тепер "Дзвін"). Автор книг публіцистики і памфлетів "Відповідь наклепникам" (1956), "Слуги Жовтого диявола" (1957), "Уоллстрітівський шарманщик" (1958), "Коли кров холоне в жилах" (1960), "До раю навпростець" (1961), "Мовою серця", "Правді служити" (обидві — 1962) та ін. Опубл. літ.-крит. праці "Ярослав Галан" (1953), "Олександр Гаврилюк" (1955), "Слово про письменників" (1958). Твори М. позначені партійною тенденційністю, написані з позицій боротьби з "українським буржуазним націоналізмом" та заокеанським імперіалізмом. Лауреат респ. премії ім. Я. О. Галана (1964, посм.).

♦ Тв.: Вибране. К., 1965; Вирване серце. К., 1966; Під чужим порогом. К., 1968; Сонцю світити вічно. К., 1974.

■ Літ.: Цьох Й. Юрій Мельничук. Львів, 1980; Яковенко В. М., Нужный А. А. Из поколения борцов. Львов, 1990.

М. І. Гнатюк.