МОГИЛА Петро Симеонович

МОГИ́ЛА Петро Симеонович

• МОГИЛА Петро Симеонович

[21 (30).XII 1574, за ін. відомостями — 31.XII 1596 (10.I 1597), Молдова — 31.XII 1646 (10.I) 1647, Київ]

- укр. церк. і осв. діяч. Син господаря (правителя) Валахії, згодом Молдови. Закін. Львів. братську школу, навч. в ряді західноєвроп. ун-тів. У складі об'єднаних укр., польс. та молд. військ брав участь у битвах проти турків під Цецорою (1620) та Хотином (1621). З 1628 — архімандрит Києво-Печерської лаври, з 1633 — митрополит Київський і Галицький. У політ. питаннях орієнтувався на угоду з Польщею, але виступав проти унії правосл. церкви з католицькою. 1632 добився в польс. короля повернення укр. правосл. церкві від уніатів ряду храмів і монастирів, у т. ч. Софійського собору в Києві, Києво-Видубицького монастиря. 1631 відкрив у Троїцькому монастирі Києво-Печер. лаври школу (гімназіон), яку 1632 об'єднано з Київ. братською школою і 1633 названо Києво-Могилянською колегією (див. Київська академія). З його ініціативи підпорядковані колегії школи було відкрито у Вінниці, Кременці, Гощі, а в Яссах 1640 створив першу вищу школу в Молдові — Слов'яно-греко-латинську академію. Прихильник західноєвроп. форм і методів навчання у вищій школі, М. одночасно спирався на давні традиції укр. школи, зміцнював і розвивав їх. Сприяв книговидавничій справі. Під його керівництвом у Києво-Печер. друкарні вперше здійснено ряд латиномовних і слов'яномовних видань, зокрема "Євангеліє учительноє" (1637).

У 1641 передав обладнання для друкарні в Яссах. М. згуртував коло визначних учених і культур. діячів, т. з. Києво-Могилянський атеней (Сильвестр Косов, Ісайя Трофимович-Козловський, Атанасій Кальнофойський та ін.), який здійснив велику богословськонаукову працю. Атеней підготував, зокрема, проект "Православного ісповідання віри", прийнятий соборами правосл. церкви в Києві (1640) і (з незначними змінами) в Яссах (1641) та остаточно затверджений усіма сх. патріархами (1643). Автор книг богослужебного, моралізатор., навч. змісту: "Літургіаріон, си есть служебник" (1629, 1639), "Крест Христа Спасителя и кождого человЂка" (1632), "Анфологія, сирЂч молитвы и поученія душеполезная" (1636), "Літос, або Kamien z procy prawdy cerkwie Śwęty prawoslawnej ruskiej na skruszenie falecznociemniej Perspektiwy..." (1644), "Євхологіон, албо Молитвослов, или Требник" ("Великий требник Петра Могили", 1646), "Събрание короткой науки о артикулах вЂры православнокафолической христіанской" (1645) та ін. М. належать численні проповіді, житійні оповідання. Обстоював ідею духовного єднання христ. церков на основі віротерпимості, збереження їхньої нац. автономії та обрядовості, синтезу слов'ян. і західноєвроп. культур. Висунув ідею зводу укр. христ. агіографії, яку реалізував Димитрій Туптало (4-томна "Книга житій святих", або "Четьї Мінеї"). М. присвячено багато панегір. декламацій (Софронія Почаського, Олександра Тишкевича, Григорія Бутовича та ін.).

■ Літ.: Аскоченский В. Петр Могила. В кн.: Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею, ч. 1. К., 1856; Терновский Ф. А. Киевский митрополит Петр Могила (биографический очерк). "Киевская старина", 1882, № 4; Голубев С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, т. 1 — 2. К., 1883 — 98; Возняк М. С. Історія української літератури, т. 2, ч. 1. Львів, 1921; Липинський В. Релігія й церква в історії України. Філадельфія, 1925; Митрополит Іларіон Огієнко. Коротка історія Православної Церкви. Штутгарт, 1946; Полонська-Василенко Н. Братства на Україні в минулому й сучасному. Мюнхен, 1947; Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви, т. 2. Нью-Йорк, 1956; Полонська-Василенко Н. Історичні підвалини УАПЦ, Рим, 1964; Жуковський П. Петро Могила й питання єдності церков. Париж, 1969; Білодід О., Харламов В. Знахідки під фундаментом Успенського собору. "Київ", 1983, № 9; Костомаров М. Київський Митрополит Петро Могила. В кн.: Костомаров М. Історія України в життєписях визначивших єї діячів. К., 1991; Лисенко І. Петро Могила. "Україна", 1991, № 26; Білодід О. Загадка Петра Могили. "Київська старовина", 1993, № 3.

О. І. Білодід.