МОГИЛЯНСЬКИЙ Михайло Михайлович

МОГИЛЯ́НСЬКИЙ Михайло Михайлович

• МОГИЛЯНСЬКИЙ Михайло Михайлович

[псевд. і крипт. — Мих. Андрійко, Валер'ян Чубинський, Петро Чубський, Т. Максимович, Ан. Лебединський, М. Руссобтовський, М. М., М. А.; 22.XI (4.XII) 1873, Чернігів — 22.III 1942, с-ще Большая Мурта Краснояр. краю]

- укр. письменник, публіцист, літературознавець і перекладач. Батько Дмитра Тася і Ладі Могилянської. Закін. 1899 юрид. ф-т Петерб. ун-ту. Член петерб. "Союзу боротьби за визволення робітничого класу", брав участь у діяльності орг-ції допомоги політ. в'язням і засланцям "Червоний хрест". 1899 арештований і після кількамісячного ув'язнення висланий до Чернігова, де перебував під наглядом поліції. 1904 — 17 працював у Городнянському повіт. земстві Черніг. губ. (гласним, а з кін. 1913 — мировим суддею). Звільнений з посади і засуджений разом з петерб. адвокатами за участь у справі Бейліса. У 20 — на поч. 30-х pp. — керівник Комісії для складання біогр. словника діячів України при ВУАН. У 30-х pp. жив у Дніпропетровську, помер в евакуації. Перші твори М. написані рос. мовою і вийшли окр. книжками в Петербурзі: "Три стихотворения в прозе" (1895), "Поэзия Надсона" (1897), "Критические наброски" (1898), драми "Мираж" (1902), "Тина" (1904) і "Усталые" (1906), кн. "Историческое освещение финляндского вопроса" (1910, витримала три видання, здобула високу оцінку М. Коцюбинського). М. належать праці "Художник слова. (Пам'яті М. М. Коцюбинського)" (1915), "М. Коцюбинський" (1919), "Шевченкові роковини 1916 року" (1916), "І. Франко" (1919); передмови до вибраних творів (у виданнях ВУАН) П. Куліша, Марка Вовчка, Ганни Барвінок, О. Стороженка, статті з шевченкознавства та ін. Виступав з істор.літ. і крит. статтями у журналах "Червоний шлях", "Життя й революція", "Нова громада" і газетах. Був близький до "неокласиків", критикував вульгарно-соціол. підхід у вивченні л-ри. У літ. дискусії 1925 — 28 підтримував позицію М. Хвильового щодо культур. орієнтації на Європу.

Видав зб. "Оповідання" (1916), наскрізним мотивом якої є пошуки гармонії між особистим і громадським, біологічним і соціальним. Друкував сатир. оповідання ("Поема в повітрі", "Коротка рецензія" і "Помилка"). Після потрактування вульгарно-соціол. критикою оповідання "Вбивство" (1926) як "націоналістичного" друкувався лише під псевдонімами. 1929 завершив роман "Честь" (опубл. 1990), де порушив питання гідності — громадян., особистої, профес., національної. Рос. мовою написав романи "Всюду страсти роковые" (1939) і "Хильда" (1941, обидва неопубл.). М. належать спогади "В девяностые годы" ("Былое", 1924, № 23 — 24). Перекладав рос. мовою оповідання М. Коцюбинського (Коцюбинский М. Рассказы, т. 1 — 3. СПБ — М., 1911 — 14), підтримував з ним товариські взаємини (збереглося понад 50 листів М. до М. Коцюбинського).

♦ Тв.: О культурном творчестве (Украинская проблема). Пг., 1916; Честь. "Вітчизна", 1990, № 1; "Тіні забутих предків". В кн.: Україна. Наука і культура, в. 25. К., 1991.

■ Літ.: Шевчук В. Могилянські. Забута письменницька родина України. "Україна", 1988, № 27; Шумило Н. Талант глибокий, багатогранний. "Літературна Україна", 1989, 6 липня; Шумило Н. "Життя людське — храм, а не морг!". "Вітчизна", 1990, № І; Курас Г., Сарбей В., Степанець Г. Михайло Могилянський і його недрукована розвідка про М. Коцюбинського. "Слово і час", 1990, № 12; Шумило Н. Михайло Могилянський. В кн:: Літературна панорама. 1990. К., 1990.

Н. М. Шумило.