МОКРІЄВ Юрій Олексійович

МОКРІ́ЄВ Юрій Олексійович

• МОКРІЄВ Юрій Олексійович

[1 (14).IV 1901, с. Виноградівка, тепер у складі м. Новомиргорода Кіровогр. обл. — 26.V 1991, Київ]

- укр. письменник. Закін. 1916 Новомиргор. 4-класне уч-ще. Трудову діяльність почав на київ. заводі "Арсенал". Виступав переважно як драматург: п'єси "Віддай партквиток" ("Реп'яхи", 1930), "Союз відважних" (1935), "Сигнали з моря", "Сповідь" (обидві — 1939), "Жита цвітуть", "Скрипка гуцула" (обидві — 1940), "Журавлі летять" (1943), "Мати" (1945), "Зорі над копрами" (1947), "Рідна мати моя" (1961), "Королева тюльпанів" (1968), "Три тополі" (1972), "А мимо пролітають поїзди" (1975), "Проліски" (1979), "День у Веселівці" (1982), "Вибух — 16-00!" (1985) та ін. В романі-трилогії "Плавні палають" (ч. 1 — 3, 1959 — 79), романі "На горах київських" (1983, у співавт. з В. Рогозинським) відображено революц. події, громадян. війну, боротьбу з нім.-фашист. загарбниками в Україні. Автор зб. оповідань "Старий млин" (1955), збірок новел "Зустрічі" (1958), "Дніпрові брати" (1967), повістей "Острів Забутий" (1958), "Спрага" (1965). Опубл. немало гуморесок на злободенні теми (збірки "Усмішки Гордія Смішки", 1943; "Веселий салют", 1945; "Карась у сметані", 1948; "Льока", 1955; "Миші в роялі", 1956; "Сто колючок в боки", 1961). За сценаріями М. поставлено худож. фільми "Рейд" (1932), "Долина синіх скель" (1956), "Весела змова" (1957), кілька наук.-популярних стрічок. М. належать кн. спогадів "Таке близьке..." (1974), публіцист. і літературозн. статті. Переклав ряд творів з рос. л-ри.

♦ Тв.: П'єси. К., 1959; Слід на землі. К., 1987; Плавні палають. К., 1991; Рос. перекл. — Плавни пылают. М., 1963.

■ Літ.: Трипільський А. Безперервний творчий труд. "Український театр", 1981, № 2; Біба П., Гончаренко Б., Сарана Ф. Юрію.Мокрієву — 90. "Літературна Україна", 1991, 18 квітня.

В. Х. Косян.