Македонська література

Македо́нська література

• Македонська література

- л-ра македонців. Розвивається макед. мовою. Поділ народу й території проживання македонців на три частини (Вардарську Македонію — тепер Республіка Македонія, Егейську Македонію — у межах Греції та Пиринську М. як частину Зх. Болгарії) не міг не позначитись на розвиткові М. л. Витоки М. л. належить шукати в 2-й пол. 9 ст., коли мовою слов'ян Солунського краю (тобто мовою предків нинішніх македонців) Кирило і Мефодій створили перші писемні тексти, зокрема переклади з грец. церк. книг. Справу братів продовжили їхні учні й послідовники, серед них — македонці за походженням Климент Охридський — засновник Охридської літ. школи, автор ориг. творів (проповідей, молитов, апологій і канонів на честь христ. святих), численних перекладів, і Наум Охридський — засновник монастиря на Охридському озері, що став центром літ. і просвіт. діяльності. Найдавнішою кириличною писемною пам'яткою, знайденою на території Македонії, є напис, зроблений 993 р. з наказу царя Самуїла на надгробному камені могили з похованням його батьків і брата. До кириличних пам'яток 12 — 13 ст. з рисами макед. редакції старослов'ян. мови належать також "Охридський апостол", "Болонський псалтир", "Битолська триодь", "Македонське Євангеліє попа Йована" (12 — поч. 13 ст.) і "Вранешницький апостол" (13 ст.). Переважно 10 — 11 ст. датують глаголичні пам'ятки, яких ще більше було в цей час на тер. Македонії, зокрема "Зографський кодекс (чотириєвангеліє)", "Асеманієве Євангеліє", "Синайська псалтир", "Синайський требник (евхологій)" тощо. Л-ра наступних століть (аж до 18-го) багата на агіогр. твори й апокриф. тексти, переклади і компіляції проповідного, молитовного та моралізат.-дидакт. характеру, авторами яких були церк. і культур. діячі (К. Пейчинович-Тетовець, Й. Крчовський, Т. Синаїтський). У 19 ст. велику роль у пробудженні нац. свідомості макед. народу відіграли представники т. з. македонського відродження, зокрема брати Д. і К. Миладинови, Р. Жинзифов, Г. Прличев та ін. З метою консолідації зусиль проти тур. і грец. денаціоналізатор. політики македонці часом брали участь у спільних болг. і макед. виданнях, які, проте, називалися здебільшого болгарськими. Брати Д. і К. Миладинови видали 1861 у Загребі збірник макед. (з додатком болг.) нар. пісень під назвою "Болгарські народні пісні". К. Миладинов додав до нього чималу передмову і складений ним перший макед.- хорв. словник. К. Миладинова вважають першим справжнім макед. поетом, найвідоміші з його поезій — "Туга за півднем", "Сопілка", "Перлина", "Побратимство", "На чужині" та ін. Справу братів Миладинових по збиранню зразків усн. нар. творчості македонців продовжив М. Цепенков. Більшу частину свого життя він провів у Софії, де 1903 у журн. "Автономна Македонія" була опубл. його драма "Воєвода Црне" (написана макед. мовою), а також вел. кількість зібраних ним фольклор. матеріалів (вид. 1958 у Македонії). До худож. скарбниці і македонців, і болгар увійшов творчий доробок Р. Жинзифова (псевд. — Велешанин, тобто уродженець м. Велеса). Відомо бл. 40 його ориг. поезій макед. мовою, перший прозовий твір макед. мовою — оповідання "На прогулянці" та переклади із слов'ян. мов. Важливе значення для розвитку М. л. серед. 19 ст. мала творчість Г. Прличева (грец.комовні поеми "Сердар" і "Скендербег", які він сам згодом переклав макед. мовою; доробок увінчав "Автобіографією" — твором високої естет, вартості), Г. Пулевського (зб. "Македонський пісенник", в. 1 — 2, 1879, куди увійшли його власні, а також-народні пісні й поезії; уклав також "Македонсько-албансько-турецький словник", 1875), Й. Х. Константинова-Джинота та ін. У галузі драматургії плідно працював В. Чернодримський (п'єси "Майстри", "Дух свободи", трагедія "Македонське криваве весілля"; пост. 1900). Значна роль у становленні М. л. належить наук. і публіцист. діяльності К. П. Мисиркова, автора багатьох статей і досліджень у галузі етногенезу й нар. творчості. Він створив, зокрема, на основі прилепсько-битолської говірки зразок макед. літ. мови, близький до її сьогоднішньої фонет. і морфол. структури. У кн. "Про македонські проблеми" (1903) виклав план боротьби за досягнення нац. свободи макед. народу. Видана у Софії, ця книга викликала хвилю великодерж. галасу і переслідування автора, була заборонена і знищена. Засновником сучас. поезії македонців вважається Кочо Рацин (справж. — Коста Апостолов Солев), автор зб. віршів "Білі світанки" (1939) тощо. Творчість К. Неделковського (збірки "Блискавки", 1940; "Пішки по світу", 1941) і М. Богоєвського, які загинули в боротьбі проти гітлер. окупантів, позначена революц.-патріот. тенденціями. У повоєнній макед. поезії першого періоду переважають теми нар.- визв. війни в Югославії 1941 — 45, місця і ролі людини в соціальних і політ. процесах суспільства — поет. збірки "Криваве намисто" С. Яневського (1945), "Кривава блокада" Л. Каровського (1947), "Земля і любов" Б. Конеського (1948), "Нашими руками" А. Шопова (1950), "Тривожні звуки" Г. Тодоровського (1953). З часом зникає ідеол. патетика, романтизація революц. нетерпимості й непримиренності. У цьому процесі беруть участь не лише представники нової генерації (поети т. з. другої хвилі), такі як М. Матевський (збірки "Рівнодення", 1963; "Ірис", 1976; "Народження трагедії", 1985), А. Поповський ("Непокора", 1964; "Камінна", 1972; "Синя пісня", 1984), С. Івановський ("Зачарований мандрівець", 1966; "Гірська піна", 1971; "Прагнення дива", 1983), Ц. Андреєвський ("Срібний потік", 1969; "Зв'язки", 1982; "Світ і ми", 1987), Є. Манев, М. Атанасовський, а й згадані вище С. Яневський ("Змаєві ігри", 1983), Б. Конеський ("Джерела", 1984), А. Шопов ("Рубець", 1981), Г. Тодоровський ("Січень", 1981), Л. Каровський та ін. Розмаїття творчих манер, розуміння концепції поет. образу, захоплення принципами вільного вірша стають дедалі помітнішими, ширшими. Водночас автори частіше звертаються до фольклорних джерел, але на новому інтерпретаційному рівні. Представники цієї поет. хвилі Б. Джузел ("Порожній простір", 1982), П. Бошковський ("Небесний камінь", 1985), Р. Павловський ("Ключі", 1986), В. Урошевич ("Гіпнополіс", 1986). У 50 — 70-х pp. утверджуються жанри роману і повісті. В них трактувалися героїч. і драм. події в історії країни, складнощі повоєнного життя, зумовлені радикальними соціальними перетвореннями. Активно розроблялася й істор. тематика. Автор першого макед. роману "Село за сімома ясенами" (1952, в укр. перекл. — "Ясени") — С. Яневський. Широко відомі твори таких прозаїків, як Й. Бошковський (зб. оповідань "Розстріл", 1947; роман "Солунські терористи", 1963), Г. Абаджиєв (роман "Пустеля", 1961), Й. Леов (роман "Антологія болю", 1968), а також В. Малеський, І. Точко, Т. Георгієвський, С. Дракул, Ц. Мартиновський, В. Подгорець, Д. Солев, Й. Стрезовський, Ж. Чинго. Драматурги порушують переважно проблеми соціальної моралі, звертаються й до істор. тематики та злоби дня, часто використовують фольклорні мотиви (В. Ільоський, А. Панов, Р. Крле, К. Чашуле, Т. Арсовський, Г. Стефановський та ін.). Важливий внесок у заг. культуру Македонії поетів, прозаїків і перекладачів, які пишуть тур. мовою — Енвер Тузджу, Шюкрю Рамо, Мустафа Карахасан, Неджаті Зекерія та ін. Серед албаномовних письменників Македонії — Муртеза Пеза, Мехмет Ходжа, Адем Гайтані та ін. 1946 створено СП Македонії, 1954 — Т-во макед. мови і літ-ри. Почали виходити літ. журнали "Савременост" ("Сучасність", з 1953), "Разгледи" ("Огляд", 1958), турецькомовний "Sesler" ("Звуки", 1964) тощо.

Коріння укр.-макед. взаємин сягає 10 — поч. 11 ст. Христ. вчення і його твори, писані і перекладені старослов'янською мовою — першою книжною мовою слов'ян, твореною на підвалинах однієї з макед. говірок того часу, проникли на схід, у межі Київ. Русі ще до її християнізації. Особливо ж посилився цей процес після хрещення Русі 988. Через Болгарію і безпосередньо з Македонії на землі сх. слов'ян поширювалися твори Охридської літ. школи. Піднесення культури Київ. Русі в 11 ст. породило зворотний процес — з кін. 12 — 14 ст. звідси почався інтенсивний потік творів на Захід. Це, зокрема, "Служба Борисові і Глібові" Іоанна I, митрополита Київського, "Слово о законЂ і благодати" Іларіона, "Житіє Феодосія Печерського"-Нестора та ін. Бл. 1580 Іван Вишенський, мандруючи Македонією (під час подорожі на Афон), побував у м. Охриді, де на основі почутої тут розповіді створив оповідання "Новина, или вЂсть о обрЂтеніи тЂла убитаго Варлаама, архіепіскопа Охридскаго, во градЂ ВелицЂ за истинну пострадавшего и в рЂку Вардар вверженнаго...". Це оповідання разом з ін. творами Івана Вишенського стало матеріалом великого дослідження І. Франка "Іван Вишенський і його твори" (опубл. 1895), яке водночас було його магістерською дисертацією. У 17 ст. на тер. сучасної Румунії співпрацюють у галузі книгодрукування македонці — Мелетіє Македонський, Стефан Охридський і Нектарій з Пелагонії, а також двоє українців — друкар Іван Кинотович і Тимофій Олександрович. 1841 випускник Харківського, згодом професор Новорос. (Одеса) ун-ту В. Григорович здійснив подорож у Царгород і на Афон, відвідав ряд міст Македонії. Свої враження він описав у кн. "Нариси наукової подорожі Європейською Туреччиною" (1848). В Охриді В. Григорович познайомився з Д. Миладиновим, якого заохотив до збирання макед. нар. пісень, сам записав чимало зразків макед. усної нар. творчості. Укр.- макед. взаємини поглиблюються з кін. 19 ст. Найбільшим досягненням шевченкознавства у Македонії є перекладацька праця Р. Жинзифова. 1863 він видав у Москві "Новоболгарську збірку", в якій під назвою "Гусляр Тараса Шевченка" вмістив свої переклади на македонське наріччя творів укр. поета ("Тополя", "Катерина", "Утоплена", "Тече вода в синє море", "Нащо мені чорні брови", "Вітре буйний, вітре буйний!"); увійшли сюди також переклад "Слова о полку Ігоревім" і ориг. твори Р. Жинзифова. Згодом у різних період. виданнях та часописах виходили нові його переклади Шевченкових творів — "Наймичка" (1863), "Посланіє славному П. І. Шафарикові" — вступ до поеми "Єретик" (1868), уривок з поеми "Гамалія", опубл. під назвою "Козацька пісня" (1870), "Чого ти ходиш на могилу?", "Ой чого ти почорніло", новий варіант перекладу поезії "Нащо мені чорні брови" (1874) та ін. 1964 газ. "Нова Македонія" (16 серпня) опубл. ст. "Поет збурення й протесту. 150-річчя від народження українського поета Т. Шевченка" Д. Яневського. Того ж року Б. Конеський узяв участь у Міжнародному форумі діячів культури в Києві, де виголосив пристрасне слово на честь Т. Шевченка. Йому ж належать переклади "Заповіту" Т. Шевченка та драми "Платон Кречет" О. Корнійчука, 1945 перший сезон Макед. театру в Скоп'є відкрився постановкою п'єси "Платон Кречет" О. Корнійчука. Макед. читачі мали змогу ознайомитися з двома перекладами всесвітньовідомого твору "Тарас Бульба" М. Гоголя: один з них здійснений 1947 К. Кепеським, другий 1966 — Л. Єжовою. Активним перекладачем укр. поезії є поет Є. Манев, який не раз бував в Україні. Йому належать переклади "Заповіту" та ін. поезій Т. Шевченка, віршів П. Тичини, А. Малишка, І. Драча, Д. Павличка, B. Коротича, Б. Олійника та ін. Переклад роману "Дикий мед" Л. Первомайського 1967 здійснив Т. Момировський. У різних письменницьких форумах, творчих зустрічах в Україні брали участь С. Яневський, Т. Арсовський, О. Арбулевська, О. Николова, Г. Старделов, Г. Сталев, Р. Ячев.

Одним з перших 1900 почав перекладати твори письменників Македонії П. Грабовський (вірш "На смерть юнака" Р. Жинзифова). З-поміж сучас. укр. популяризаторів М. л. виділяється А. Лисенко, який переклав роман "Ясени" C. Яневського, повісті "Закарпатська повість" і "Гайдуцька криниця" В. Подгорця, зб. оповідань для дітей "Зокі-Покі" О. Николової, ряд віршів Л. Каровського й Ц. Андреєвського та ін. Він упорядкував і переклав зб. "Македонська новела" (1972; Міжнар. літ. премія "Золоте перо", 1972), до якої ввійшли твори майже тридцяти новелістів. Укр. мовою публікувалися твори М. Матевського, А. Поповського, М. Ренджова, Р. Павловського, К. Рацина, Б. Конеського, А. Шопова, Є. Манева, Є. Шуплинової та ін. — у перекладі І. Драча, Р. Лубківського, Д. Павличка, В. Коротича, Д. Білоуса, В. Гримича, З. Гончарука, В. Коломійця, Н. Кащук, М. Упеника та ін. Окр. твори М. л. вміщено в укр. виданнях: зб. "Золотий птах" (1966; розділ — макед. казки, перекл. С. Сакидона), "Антології болгарської поезії" (т. 1, 1974; вірші К. Охридського, Р. Жинзифова, перекл. Р. Лубківського, Л. Дмитерка), зб. "Югославська повість" (1980; увійшла повість "Зміїний вітер" Т. Георгієвського в перекл. А. Лисенка), антології "Слов'янська ліра" (1983; вірші К. Рацина, Б. Конеського, М. Матевського та ін., упорядник і перекл. Р. Лубківський), "Казки народів Югославії" (розділ — макед. казки; 1983, упорядник і перекл. І. Ющук), зб. "Ядран" (1986; вірші Б. Конеського, упорядник і перекл. З. Гончарук). Укр. поети (Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Л. Горлач, З. Гончарук, Д. Білоус та ін.) беруть участь у щорічному міжнарод. форумі "Струзькі вечори поезії" (м. Струга), де знайомлять макед. читацьку громаду і гостей республіки з укр. поезією, перекладами тощо.

■ Літ.: Франко І. Іван Вишенський і його твори. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 30. К., 1981; Лисенко А. Від серця до серця. В кн.: Македонська новела. К., 1972; Яковлева Н. Б. Современный роман Югославии. М., 1980; Лисенко А. Славко Яневський. В кн.: Яневський С. Ясени. К., 1982.

В. Г. Гримич.