Малайзійська література

Малайзі́йська література

• Малайзійська література

- л-ра народів Малайзії. Розвивається переважно малайзійською (малайською), а також кит., таміл. й англ. мовами. М. л. малайзійською мовою, зародження якої припадає на кін. 19 — поч. 20 ст., є спадкоємицею класич. малайської л-ри. Зачинателем М. л. у 2-й пол. 19 ст. став Абдуллах бін Абдулкадір Мунші. Поширенню просвітит. поглядів сприяли малайськомовна преса і рух за оновлення ісламу. Діяч цього руху С. Ш. бін Ахмад аль-Хаді опубл. роман "Фаріда Ханум" (1925 — 26, з життя Єгипту). До малайз. тематики зверталися у своїх романах А. бін Хаджі Мухаммад Рашід Талу ("Справжній друг", 1927, і "Це Селма?", 1928), А. бін Котота ("Повість про юну любов", 1927) та ін. У 30-і pp. відчутно посилився вплив індонезійської літератури, пов'язаний з наростанням нац.-визв. настроїв. Патріот. мотиви переважали у творчості І. бін Хаджі Мухаммада — представника радикального нац. руху. З'явилися близькі до публіцистики дидакт. твори. Антиколон. тема посилилась — особливо в поезії, новелістиці — під час окупації Малайзії (1941 — 45) япон. мілітаристами, в повоєнні роки. З 1948 центром розвитку М. л. став Сінгапур, де 1950 молоді письменники (У. Аванг, А. Самад Ісмаїл та ін.) засн. літ. об'єднання "Покоління п'ятидесятників", гаслом якого стало "мистецтво для суспільства". Літератори старшої генерації продовжували видавати дидакт. романи, розробляти істор. та побут. тематику. Значний внесок у розвиток крит. реалізму в 60 — 70-х pp. зробив А. Самад Саїд, автор романів "Саліна" (1961) і "Повільна течія ріки" (1966). Соціальну несправедливість осуджено в романах "Вночі до столиці" (1961), "Шаленство" (1963) і "Коло" (1965) А. Ваті, "Посуха" А. Алі (1964). Письменники А. Самад Ісмаїл (романи "Волосінь завдовжки з вершок", 1967; "Хвилина розгубленості", 1969), Ш. Ахмад (роман "Міністр", 1967). А. Хусейн та ін. широко використовують теми з життя Малайзії з її етніч. і соціальними протиріччями. Чимало прозов. творів присвяч. селянству: романи "Занедбане сільце" І. Омара (1964), "Щаслива подорож" А. Хусейна (1966), "Крок ліворуч" Я. Ісмаїла (1968), "Через піну" А. Харуна (1971) тощо. Після нетривалого захоплення експериментуванням малайз. поети відмовляються від ускладненості образів, орієнтуються на живу нар. мову. Громадян. мотиви звучать у поезії С. Н. Масурі, У. Аванга, Х. Анвара. З-поміж сучас. малайз. літераторів, які пишуть кит. мовою, виділяються Су Я, Цзян Жень; таміл. мовою — С. Вадівель та ін. Деякі письменники пишуть англ. мовою. Укр. мовою вірш "Батечко Утіх" У. Аванга в перекл. Ю. Покальчука опубл. у зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989).

■ Літ.: Винстед Р. Путешествие через полмиллиона страниц. История малайской классической литературы. М., 1966; Покальчук Ю. Спираючись на фольклор. "Всесвіт", 1974, № 12.

Ю. В. Покальчук.