Мальтійська література

Мальті́йська література

• Мальтійська література

- л-ра народу Мальти. Розвивається мальт., англ. та італ. мовами. Серед худож. творів, написаних мальт. мовою (склалася в 9 — 13 ст. на араб. діалект. основі магрибського типу), виділяються поезія "Кантилена" П. Каксаро (2-а пол. 15 ст.), вірші Дж. Ф. Бонаміко (2-а пол. 17 ст.). Тоді ж на Мальті поширюється латино- та італомовне письменство барокового типу. Деякий період затухання літ. життя змінюється його пожвавленням на поч. 19 ст. М. л. активно розвивається в руслі романтизму. 1818 мальт. мовою перекладено Євангеліє. Провідною стала антиколон. тематика. З патріот. поезіями виступили М. А. Вассалі, Дж. Вассало, Р. Тейлор. Нац. свідомість пробуджували істор. романи Дж. М. Аццопарді, А. М. Каруана, Дж. Вассало, Ф. Джіліо, Г. Гаучі. Прозаїки Дж. Е. Мерсер, Дж. Мамо, Дж. Боннічі та ін. у своїх соціальних романах показали життя трудового народу. Антиколон. спрямування мала творчість поетів М. Дімека, Дж. Пізані та ін. Широку популярність здобув поет Дун Карм (Псаїла)

- вірші "До Мальти" (1939), "До мальтійського прапора" (1946). Звільнення Мальти з-під англ. колон. гніту і проголошення 1964 державної незалежності стало поворотним етапом у розвитку М. л. Вона характеризується громадян. піднесенням, експериментами у творчості. В л-ру приходять письменники Дж. Орландо, А. Буттіджідж, поетеса М. Мейлак. Здобули визнання п'єси Ф. Ебейєра — "Літні вакації" (1962), "Бульвар" (1964), "Неділя на хаті" (1971). З'являється дит. л-ра (А. Прека, Т. Замміт, Е. Б. Велла та ін.). Літ. критика представлена іменами О. Фріджджірі, А. Кассола. Поет К. Малія переклав кілька віршів Т. Шевченка, зокрема "Заповіт" (опубл. в антології "Тарас Шевченко. „Заповіт" мовами народів світу". К., 1989).

Ю. М. Кочубей.