НАВОЇ Нізамаддін Мір Алішер
НАВОЇ́ Нізамаддін Мір Алішер
• НАВОЇ Нізамаддін Мір Алішер
(Алішер Навої; 9.II 1441, м. Герат — 3.I 1501, там же)
- узб. поет, мислитель, просвітитель, державний діяч. Навчався у Гераті, Мешхеді, Самарканді. 1472 султан Герата Хусейн Байкара призначив Н. візиром, надав йому титул еміра. Н. допомагав поетам, музикантам і ученим, сприяв будівництву шкіл, лікарень тощо. Виступав на захист простого народу, чим викликав невдоволення придворних вельмож. 1488 залишив держ. службу. Писав давньоузб. (тюркі), перс., тадж. мовами, а також фарсі. Залишив бл. 30 збірок віршів (переважно газелей, касид, рубаїв), поем, прозових творів і наук. трактатів. Вершина творчості Н. — зб. "П'ятериця" ("Хамсе"), до якої увійшло 5 поем: "Неспокій праведних" (1483, уривки під назвою "Добродійних дивування" переклав П. Тичина), "Фархад і Шірін" (укр. перекл. М. Бажана), "Лейлі і Меджнун", "Сім планет" (усі — 1484), "Іскандерів мур" (1485). Написані давньоузб. мовою за мотивами творів нар. епосу, вони відзначаються філос. повчальністю і мелодійністю (за це поет і прозваний "Навої", що означає "мелодійний, співучий"). До кращих збірок належать диван "Скарбниця думок", зібраний Н. 1498 — 99 (4 цикли: "Дивовижі дитинства", "Дивовижі юності", "Дивовижі середнього віку", "Напуття на старість") і зб. "Диван Фані" (1499, мовою фарсі). У творах Н. відбилися демокр. і гуманіст. погляди, його глибокий оптимізм, прагнення до миру між народами. Викриваючи владу монархів, Н. намагався створити образ ідеального правителя. Протиріччя та ілюзії в творчості поета були віддзеркаленням складних колізій епохи середньовіччя. Герої поем "Фархад і Шірін", "Лейлі і Меджнун" стали називними, бо їм притаманні високі моральні якості: вірність коханню, благородство, справедливість, самопожертва.
Автор філос.-алегор. поеми "Мова птахів" (1499), філос.-дидакт. твору "Кахана сердець" (1500), прози — "Розмови обраних" (1491 — 92, короткі оповіді про письменників-сучасників Н.), "Історія іранських царів", "Історія пророків і мудреців" (обидві — 1492); трактатів "Терези розмірів" (1494, про поетику), "Змагання двох мов" (1499, про значення староузб. мови) тощо. Н. справив винятковий вплив на розвиток багатьох л-р Сходу. Окр. його твори переклали М. Бажан, П. Тичина, М. Терещенко та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Газели. "Вітчизна", 1948, №5; Фархад і Шірін. К., 1968; Добродійних дивування. В кн.: Тичина II. Зібрання творів, т. 5, кн. 2. К., 1986; Рос. перекл. — Сочинения, т. 1 — 10. Ташкент, 1968 — 70; Стихотворения и поэмы. Л., 1983.
■ Літ.: Захидов В. Мир идей и образов Алишера Навои. Ташкент, 1961; Бертельс Е. Э. Избранные труды [т. 4]. Навои и Джами. М., 1965; Айбек и Дейч А. Алишер Навои. Ташкент, 1968; Тельнюк С. В. Безсмертя Співучого. К., 1968; Султан И. Книга признаний Навои. Ташкент, 1979; Свидина Е. Д. Алишер Навои. Биобиблиография (1917 — 1966 гг.). Ташкент, 1968.
В. Г. Леденьов.