НАВРОЦЬКИЙ Борис Олексійович

НАВРО́ЦЬКИЙ Борис Олексійович

• НАВРОЦЬКИЙ Борис Олексійович

(26.IV 1894, Київ — 10.II 1943)

- укр. літературознавець. Після закін. 1917 Київ. ун-ту працював у ньому викладачем, завідував кафедрою рос. л-ри, пізніше — кафедрою укр. л-ри, читав лекції в ряді ін. вищих навч. закладів. З 1927 працював у Київ. філії Шевченка Тараса інституту (вченим секретарем, зав. секцією шевченкознавства, зав. секцією слов'ян. л-ри, а в 1930 — 34 був в. о. директора ін-ту). У 1934 — 35 завідував кафедрою Ростов. ун-ту (Росія); з вересня 1935 — наук. працівник Ін-ту світової л-ри ім. М. Горького АН СРСР (Москва), професор Моск. консерваторії. Досліджував творчість Т. Шевченка: "Шевченко як прозаїк" (1925), "Проблеми Шевченкової поетики" (1926), "„Гайдамаки" Тараса Шевченка" (1928), "Проблематика Шевченкових повістей", "Проблеми соціологічної аналізи Шевченкової поетики" (обидві — 1930) та ін. Автор праць "Мовна інтонація та музика" (1923), "Ораторське мистецтво та його сучасне значення", "Поезія і музика" (обидві — 1925). Незаконно репресований 1936, реабілітований 1957.

♦ Тв.: Мова та поезія. Х., 1925; "Гайдамаки" Тараса Шевченка. К., 1928; Шевченкова творчість. К., 1930.

Ф. К. Сарана.