НАДЖМІ Каві Гіб'ятович

НАДЖМІ́ Каві Гіб'ятович

• НАДЖМІ Каві Гіб'ятович

(справж. прізв. — Нежметдінов)

[2 (15).XII 1901, с. Красний Остров, тепер Петряцького р-ну Перм. обл. — 24.III 1957, Казань]

- татар. письменник і громад. діяч. Навч. 1919 — 20 на військ.-госп. курсах у Києві, закін. 1923 Моск. вищу військ.-пед. школу. В істор.-революц. романі "Весняні вітри" (1948; Держ. премія СРСР, 1951; укр. перекл. Н. Ніколенко) показав формування робіт, класу в Татарії. Повісті "Прибережні вогнища" (1929) — про героїку громадян. війни; "Світла стежка" і "Перша весна" (обидві — 1930) — про колективізацію в Татарії. Писав оповідання (зб. "Жереб", 1926), вірші (зб. "Найостаннє", 1925), поеми ("Хаят апа", 1941; "Фаріда", 1944), твори для дітей. Перекладав вірші рос. поетів. В оповіданні "Жереб" (1926) розповів про дружбу укр. селянина Трохима з татарином-червоноармійцем Хайруллою. Переклав татар. мовою оповідання "Хліб" І. Франка.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Весняні вітри. К., 1972; Рос. перекл. — Повести и рассказы. М., 1957; Весенние ветры. М., 1972.

■ Літ.: Гизатуллин Н. Кави Наджми. В кн.: История татарской советской литературы. М., 1965.

Р. К. Ганієва.