НАДСОН Семен Якович

НА́ДСОН Семен Якович

• НАДСОН Семен Якович

[14 (26).XII 1862, Петербург — 19 (31).І 1887, Ялта, похов. у Петербурзі]

- рос. письменник. Навч. 1870 — 72 в гімназії (Київ), закін. 1882 Павловське військ. уч-ще (Петербург). Співробітничав у журн. "Отечественньсе записки". Поезія Н. пройнята громадян. мотивами, сповнена ненависті до тиранії і деспотизму, прагнення до свободи і щастя, віри в світле майбутнє народу ("Вперед", "Якщо душно тобі...", "Друже мій, брате мій...", "Пам'яті Ф. М. Достоєвського", "На могилі О. І. Герцена" та ін.). Деяким віршам притаманні настрої песимізму, почуття приреченості і траг. безвиході ("Скільки фраз брехливих", "Померла моя муза..." тощо). Писав також любовну і пейзажну лірику. Звертався до істор. теми — п'єса "Царівна Софія", незакін. драма "Томас Мюнцер" та ін. Виступав з крит. статтями. Ряд поезій Н. покладено на музику. У віршах "Прощай, туманна столице!", "Пишу вам з глушини українських полів" (обидва — 1885) та ін. оспівав укр. природу. І. Франко згадував Н. у ст. "Московська ластівка на Галицькій Русі", рецензії "Микола Чернявський". Окр. твори Н. переклали І. Франко, М. Старицький, Леся Українка, П. Грабовський та ін.

Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1 — 2. Пг., 1917; Полное собрание сочинений. М. — Л., 1962; Укр. перекл. — У сні мені марилось небо. "Літературно-науковий вістник", 1898, № 10; "Друже-брате сумний...". В кн.: Грабовський П. Вибрані твори, т. 1. К., 1985.

Літ.: С. Я. Надсон. СПБ, 1887; Котляревский Н. А. Очерки новейшей русской литературы. Поэзия гнева и скорби. М., 1890.

І. Д. Бажинов.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me