НАУМЕНКО Володимир Павлович

НАУ́МЕНКО Володимир Павлович

• НАУМЕНКО Володимир Павлович

[7 (19).VII 1852, м. Новгород-Сіверський, тепер Черніг. обл. — 3.VII 1919, Київ]

- укр. громад.-політ. діяч, педагог, філолог, журналіст, етнограф, дійсний член Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва, Наукового товариства імені Шевченка. З родини педагога. Закін. 1873 історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Викладав у гімназіях Києва, з 1893 — у кадет. корпусі, 1906 — 14 був директором гімназії, знаної як "Гімназія В. П. Науменка" (вважалась найпрогресивнішою в Києві). 1874 став членом "Старої громади", в кін. 19 — на поч. 20 ст. — її фактичний керівник. Ініціатор і активний учасник ряду громад. та культур. акцій (підготовка та видання "Словаря української мови", т. 1 — 4, 1907 — 09; створення фондів для видання укр. книжок і поширення освіти серед народу, організація заходів щодо скасування заборони укр. друкованого слова, заснування укр. періодичних видань тощо). 1897 — 1906 — редактор, а 1902 — 06 і видавець журн. "Киевская старина", з 1907 — редактор-видавець журн. "Україна". Був одним із засновників Українського наукового товариства (з 1907), його головою (1914 — 17), видавав "Записки Українського наукового товариства в Києві". Редактор-видавець газети кадет, партії "Свобода і право" (1906, разом з І. В. Лучицьким). Один з фундаторів, а потім і голова Укр. федеративно-демокр. партії, програму якої він склав. Був членом Центр. Ради, 1918 — міністром освіти в уряді гетьмана П. Скоропадського. З поч. 1919 працював в УАН над історією укр. л-ри поч. 19 ст. Трагічно загинув у роки громадян. війни — розстріляний більшовиками. Н. — автор численних статей з питань укр. л-ри й мови, опублікованих, зокрема, в "Киевской старине": "Происхождение малорусской думы о Самуиле Кошке" (1883, № 6), "К истории газетно-журнального дела в Киеве" (1884, № 11), "Костомаров Н. И. как этнограф" (1885, № 5), "Новелла Бокаччио в южно-русском стихотворном пересказе XVII — XVIII ст." (1885, № 6), "Стефан Яворский в двойной роли хвалителя и обличителя Мазепы" (1885, № 9), "К пятидесятилетию со дня смерти Котляревского" (1888, № 11), "Сатира на панов в начале 60 годов" (1890, № 3), "К вопросу о научном издании „Кобзаря" Шевченко" (1892, № 2), "Квитка-Основьяненко" (1893, № 8), "Ученическое сочинение Н. В. Гоголя" (1894, № 1 — 2), "Слово о полку Игореве как памятник дружинной поэзии Древней Руси" (1895, № 12), "Куліш П. Дзвін. Староруські думи і співи. Женева, 1893" (1896, № 4), "Книжная речь у малороссов и русинов" (1899, № 1) та ін. Видав граматику укр. мови (з огляду на цензуру — під назвою "Фонетические особенности малорусской речи", 1890), "Руководство для изучения украинского языка в русских школах" (1918). Розшукав зб. нар. пісень, зібраних З. Доленгою-Ходаковським, опубл. епістолярну спадщину М. Максимовича, Зберігав "захалявні книжечки" Т. Шевченка, його портрет роботи І. Рєпіна, архів М. Максимовича. Окр. пам'ятки передав до Церковно-археол. музею при Київ. духовній академії і до Київ. художньо-промислового та наук. музею. Після смерті Н. збірки перейшли до УАН, Всенар. б-ки України (тепер ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН України).

♦ Тв.: Нові матеріали для історії початків української літератури XIX віку. К., 1924; "Зазначена на сторінках історії..." (Матеріали з архіву В. Науменка). "Літературна Україна", 1992, 6 серпня.

■ Літ.: Франко І. Українці. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Історія української літературної критики. К., 1988; Ільєнко І. Володимир Науменко (1852 — 1919). "Літературна Україна", 1992, 6 серпня; Систематический указатель журнала "Киевская старина" (1882 — 1906). Полтава, 1911.

С. І. Білокінь, 17. М. Федченко.