НЕЗВАЛ (Nezval) Вітезслав
НЕ́ЗВАЛ (Nezval) Вітезслав
• НЕЗВАЛ (Nezval) Вітезслав
(26.V 1900, с. Біскоупки, Пд.-Моравська обл. — 6.IV 1958, Прага)
- чес. письменник, перекладач. Навч. 1919 в ун-ті Брно, з 1920 — у Праз. ун-ті. Один з засновників поетизму і сюрреалізму в чес. л-рі — поет. збірки "Міст" (1922), "Пантоміма" (1924), "Вірші ночі" (1930; сюди ж увійшли поеми "Дивний чарівник", 1922, і "Едісон", 1928), "Жінка у множині", "Прага з пальцями дощу", "52 гіркі балади вічного студента Роберта Давіда" (усі — 1936). Згодом поезія Н. набуває громадян. звучання, в ній чується протест проти реакції, фашист. небезпеки — збірки "Мати-надія" (1938), "П'ять хвилин за містом" (1940), "Шваби" (сатир., 1939, опубл. 1945). По війні Н. стає співцем мирного життя — поеми "Пісня миру" (1950; Золота медаль Всесв. Ради Миру, 1953), "Про рідний край" (1951), поет. збірки "Крила" (1952) і "Волошки і міста" (1955). Писав прозові (кн. "Небачена Москва", 1955; кн. спогадів "З мого життя", 1957 — 58) і драматичні твори (драм. поема "Сьогодні ще заходить сонце над Атлантидою", 1956), сценарії, лібрето водевілів та ін. Автор кн. "Сучасні поетичні напрями" (1937). Перекладав твори Г. Гейне, П. Неруди, Ж. Н. А. Рембо, П. Елюара, О. Пушкіна, Нізамі. Відомий також як композитор, художник. Окр. твори Н. переклали А. Павлюк, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, Г. Кочур, Є. Дроб'язко, В. Житник та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Чеська поезія. Антологія. К., 1964; [Вірші]. В кн.: Малишко А. Твори, т. 9. К., 1974; [Вірші]. В кн.: Поєзія-76, в. 2. К., 1976; [Вірші]. В кн.: Поклик. К., 1984; Про короля Ячменичка. В кн.: Тичина П. Г. Зібрання творів, т. 6. К., 1985; [Вірші]. В кн.: Поезія-86, н. 2. К., 1986; [Вірші]. В кн.: Кочур Г. Друге відлуння. К., 1991.
■ Літ.: Кочур Г. Про поезію В. Незвала. "Всесвіт", 1960, № 6; Коновалов Г. Вітєзслав Незвал. В кн.: Сучасні письменники Чехословаччини. К., 1963; Будагова Л. Н. Витезслав Незвал. М., 1967; Шерлаимова С. А. Витезслав Незвал. М., 1968; Вервес Г. М. Рильський і В. Незвал. В кн.: Вервес Г. Як література самоутверджується у світі. К., 1990; Инов И. Судьба и музы Витезслава Незвала. М., 1990; Токсина И. В. Витезслав Незвал. Биобиблиографический указатель. М., 1967.
В. К. Житник.