НЕКРАСОВ Микола Олексійович

НЕКРА́СОВ Микола Олексійович

• НЕКРАСОВ Микола Олексійович

[28.XI (10.XII) 1821, м. Немирів, тепер Вінн. обл., за ін. даними — с. Синьки, тепер Ульяновського р-ну Кіровогр. обл. — 27.XII 1877 (8.I 1878), Петербург]

- рос. письменник, журналіст. Раннє дитинство провів у с. Юзвині (тепер Некрасове Вінн. р-ну Вінн. обл.). З 1824 — у маєтку батька в с. Грешньово Яросл. губернії. Навч. 1832 — 37 в яросл. гімназії. 1839 переїхав до Петербурга. 1839 — 40 був вільним слухачем Петерб. ун-ту. 1844 — 45 видав зб. "Фізіологія Петербурга" (т. 1 — 2), 1846 — "Петербурзький збірник", де було надр. твори письменників натуральної школи. 1847 — 66 видавав журн. "Современник", з 1868 — "Отечественные записки". Першу зб. віршів "Мрії і звуки" опубл. 1840 (не мала успіху). З 2-ї пол. 1840-х pp. у творчості Н. починає формуватися своєрідна поет. система, характерними рисами якої є мотиви соціального протесту, співчуття до гнобленої людини, увага до життя простих людей, злиття ліричного та сатир. струменів, розробка нових жанрових форм та ін. Народні поеми "Коробейники" (1861), "Мороз, Червоний ніс" (1863 — 64), істор.-революц. поеми "Дідусь" (1870), "Російські жінки" (1872), вірші "Забуте село" (1855), "Роздуми біля парадного під'їзду" (1858), "Залізниця", "Пам'яті Добролюбова" (обидва — 1864) та ін. сповнені високого громадянського пафосу, в них органічно поєднуються кращі традиції рос. поезії з новаторством. У найзначнішому творі Н. — поемі "Кому на Русі жити добре" (1863 — 77) показано зростання самосвідомості й активності народу. Лірич. вірші останніх років увійшли у зб. "Останні пісні" (1877). Вироблені Н. принципи зображення нар. життя і характерів, худож. відкриття, використання фольклорної скарбниці (т. з. некрасовська школа) мали вплив на видатних представників рос. поезії поч. 20 ст. (О. Блока, А. Бєлого та ін.). Писав також прозові твори: романи "Життя і пригоди Тихона Тростникова" (незакін., уривки опубл. 1843 — 45, повн. 1931), "Три країни світу" (1848 — 49), "Мертве озеро" (т. 1 — 3, 1852, обидва — у співавт. з Є. Панаєвою), повість "Макар Осипович Случайний". (1840), оповідання, нариси, рецензії. Багато віршів Н. покладено на музику.

Н. з великою повагою ставився до України, її культури. Переробив на комедію роман "Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова..." Г. Квітки-Основ'яненка. Високо цінував поезію Т. Шевченка, всіляко сприяв виданню його творів. Брав активну участь у вшануванні пам'яті поета. Написав вірш "На смерть Шевченка" (1861). Як експерт виступав у судовій справі І. Лисенкова проти Д. Кожанчикова з приводу видання останнім Шевченкової спадщини. Існує певна типологічна схожість творчих спрямувань Т. Шевченка і Н.: співчутливе зображення нар. життя, органічний зв'язок з фольклором тощо. З Н. підтримувала творчі стосунки Марко Вовчок, яка активно співпрацювала в його журналах. В поемі "Кому на Русі жити добре" Н. змалював образ українця, який розповідає про страждання свого народу. У вірші "Зелений шум" використав укр. нар. пісні. 1971 у Немирові Вінницької області встановлено пам'ятник письменнику. Окр. твори Н. переклали І. Франко, П. Грабовський, М. Старицький, М. Терещенко, М. Пригара, Н. Забіла, П. Усенко та ін.

Тв.: Полное собрание сочинений и писем, т. 1 — 12. М., 1981 — 91; Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1971; Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1990; Укр. перекл. — Вибрані твори. К., 1946; Вибрані твори. К., 1949; Дітям. К., 1954; На смерть Шевченка. В кн.: Т. Г. Шевченко в художній літературі. К., 1964; Відзив про твори Т. Г. Шевченка. В кн.: Світова велич Шевченка, т. 1. К., 1964; Лірика. К., 1971; [Вірші]. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 11. К., 1978; Пророк. В кн.: Грабовський П. Вибрані твори, т. 1. К., 1985.

Літ.: Ашукин Н. С. Летопись жизни и творчества Н. А. Некрасова. М. — Л., 1935; Евгеньев-Максимов В. Е. Шевченко и Некрасов. "Звездая., 1939, № 3; Евгеньев-Максимов В. Е. Жизнь и деятельность Н. А. Некрасова, т. 1 — 3. М. — Л., 1947 — 52; Омельченко В. І. М. О. Некрасов — популяризатор і критик творчості Т. Г. Шевченка. "Наукові записки Станіславського педагогічного інституту. Історико-філологічна серія", 1956, т. 1; Шабліовський Є. М. О. Некрасов і українська література. К., 1971; Чалый Д. В. Некрасов и украинская дооктябрьская поэзия. Опыт сравнительного изучения. К., 1971; Н. А. Некрасов в воспоминаниях современников. М., 1971; Чуковский К. И. Мастерство Некрасова. М., 1971; Жданов В. В. Жизнь Некрасова. М., 1981; Некрасовский сборник, т. 1 — 8. М. — Л., 1951 — 83; Скатов Н. Н. Некрасов. Современники и продолжатели. М., 1986; Добровольский Л. М., Лавров В. М. Библиография литературы о Н. А. Некрасове. 1917 — 1952. М. — Л., 1953.

М. В. Тепликський.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Некрасов Микола Олексійович — 1821-78, рос. поет; пов'язаний із натуральною школою (ранній етап рос. реалізму); співець недолі і прагнень рос. народу; поеми (Кому на Русі жити добре), лірика. Універсальний словник-енциклопедія