НЕКРАСОВ Віктор Платонович

НЕКРА́СОВ Віктор Платонович

• НЕКРАСОВ Віктор Платонович

[4 (17).VI 1911, Київ — 3.ІХ 1987, Париж]

- рос. письменник. Дит. роки пройшли в Парижі (1911 — 15). Закін. 1936 Київ. буд. ін-т, навч. 1937 в театр. студії при Київ. театрі рос. драми. Грав у багатьох театрах країни. З поч. Вел. Вітчизн. війни — на фронті, учасник Сталінградської битви. Після поранення (1944) — в Києві на журналіст. роботі. Перша ж повість "В окопах Сталінграда" (1946; Держ. премія СРСР, 1947; укр. перекл. М. Шумила; за цією повістю Н. написав сценарій до кінофільму "Солдати", студія "Ленфільм", 1957) — один з кращих творів про Вітчизн. війну. Його характеризує сувора правда про військ. будні, психол. заглибленість в образи гол. героїв. Уникнувши фальшивого пафосу і патетики, Н. створив широку картину ратного подвигу народу на війні, започаткував напрям т. з. військової прози. Повість "В рідному місті" (1954; за її мотивами на студії "Ленфільм" 1958 знято кінострічку "Місто запалює вогні") — про складні долі фронтовиків, які поверталися з війни; вирізняється загостреною полемічністю, реаліст. зображенням повоєнної ситуації в країні. Пристрасною драм. оповіддю про життя країни після розвінчання кривавого культу особи, про повернення додому в'язнів сталінських концтаборів, моральну відповідальність держави перед ними є повість "Кіра Георгіївна" (1959). Багато дорожніх нарисів Н. — "Перше знайомство" (1958), "По обидва боки океану" (1962), "Місяць у Франції" (1965) зазнали численних нападок з боку тодішньої офіціозної критики за те, що автор не змалював "образу ворога". Публіцист. виступи письменника (про увічнення жертв фашизму у Бабиному Яру в Києві, про "будинок Турбіна" на Андріївському узвозі, на захист укр. культури) завжди мали широкий громад. резонанс. Автор сценарію докум. фільму "Невідомому солдату" (Укр. студія хронікально-докум. фільмів, 1961). За безпідставними звинуваченнями Н. 1971 виключений зі СПУ. 1974 емігрував до Франції, працював на радіо "Свобода". В зарубіжних журналах надруковано "Записки роззяви" (1975) — ностальгічні спогади про Київ, його історію та архітектуру, "Маленьку печальну повість" (1979) — про долю "третьої хвилі" еміграції з СРСР. Н. належать також повісті "Саперліпопед" (1983; гротескна розповідь про можливі варіанти своєї долі), "Свято, яке завжди і зі мною" (1985, присвячена Парижу), нарис "По той бік Стіни" (про ФРН), оповідання, публіцист. статті, спогади про письменників.

♦ Тв.: Городские прогулки. "Юность", 1988, № 7; Праздник, который всегда и со мной... "Знамя", 1990, № 5; Три встречи. М., 1990; Написано карандашом. К., 1990; Маленькая печальная повесть. М., 1990; Записки зеваки. М., 1991; Укр. перекл. — В окопах Сталінграда. К., 1971.

■ Літ.: Бакланов Г. Гневная память. "Искусство кино", 1962, № 6; Быков В. Быть достойным нашего читателя. "Новый мир", 1967, № 11; Дз'юба И. Не сдавшийся лжи. "Радуга", 1990, № 10; [Воспоминания о В. Некрасове]. "Радуга", 1990, № 2; Берзер А. Мамаев курган — Париж. В кн.: Некрасов В. Маленькая печальная повесть. М., 1990; Лазарев Л. То, что запомнилось... О Викторе Некрасове н Андрее Тарковском. М., 1990; Шпиталь А. На війні і після війни. "Слово і час", 1991, № 6; О Викторе Некрасове. Воспоминания. К., 1992.

Л. Г. Шпиталь.