НЕРСЕС ШНОРАЛІ

НЕРСЕ́С ШНОРАЛІ

• НЕРСЕС ШНОРАЛІ

(близько 1100, у фортеці Цовк, Кілікійська Вірменія, тепер тер. Туреччини — 13. VIII 1173, фортеця Ромкла, там же)

- вірм. поет і композитор, політ. та громад. діяч. Нар. у княжій родині. Був єпископом, 1166 обраний католикосом Кілікії. Одержав різнобічну освіту в монастирі Кармір (побл. Кесуна). Залишив багату літ. спадщину — прозову (листи, послання, промови; увійшли до зб. "Послання". СПБ, 1788) та поетичну (духовні пісні-шаракани, вірші, панегірики, загадки, епіч. та ліро-епіч. поеми тощо). Автор поем "Слово про віру" (1151), "Син Ісуса" (1152). Вінцем поезій Н. Ш. стала алегор. поема "Елегія на здобуття Едеси" (1145 — 46), у якій оплакується захоплення 1144 араб. військами заснованого хрестоносцями міста-держави, де жили христ. народи, у т. ч. вірмени. В "Елегії..." вперше у вірм. л-рі вживається худож. прийом уособлення: в образі Едеси постає Батьківщина-Мати, що тужить за втраченим улюбленим сином. Створений Н. Ш. жанр істор.патріот. поеми-плачу набув широкого розвитку у вірм. л-рі. Особливе місце в його творчості належить також новому у вірм. л-рі жанру — загадкам у віршах. Разом з текстами шаракан Н. Ш. писав музику, збагатив вірм. духовну пісню. Окр. вірші Н. Ш. переклав Л. Череватенко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Ранок світла. В кн.: Вірменська класична поезія. К., 1988; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Поэзия Армении с древнейших врємен до наших дней. М., 1916; [Вірші]. В кн.: Армянская классическая лирика, т. 1. Ереван, 1977.

■ Літ.: Мкртчян Л. М. Возраст поэзии. В кн.: Армянская классическая лирика, т. 1. Ереван, 1977.

С. Г. Амірян.