НЕСТОР

НЕ́СТОР

• НЕСТОР

, Нестор Печерський

(бл. 1056 — 57, Київщина — бл. 1116 — 21, Київ. похов. у Ближніх печерах Києво-Печер. монастиря)

- агіограф і літописець, основоположник давньорус. історіографії, чернець Києво-Печер. монастиря. Чернецтво прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Автор двох відомих агіогр. творів — "Чтение о житіи и о погубленіи и о чюдесЂх блаженую страстотерпьцю Бориса и ГлЂба" (див. "Житія Бориса і Гліба") та "Житиє преподобнаго отца нашего Феодосія, игумена Печерськаго" (див. "Житіє Феодосія Печерського"), складених у кін. 11 або на поч. 12 ст. Утверджував христ. ідеали, сприяв поширенню культу перших христ. святих на Русі. Всесвітню славу Н. принесла його участь у літописанні Київ. Русі. Про нього згадує Києво-Печерський патерик. У Хлєбниківському та деяких ін. списках "Літопису руського" називається "ПовЂсть времяньных лЂт черноризца Нестора Федосьева манастыря Печерьскаго". У більшості списків літопису ім'я Н. не названо. Проте вчені О. Шахматов, М. Грушевський, М. Присьолков, Д. Лихачов, М. Брайчевський та ін. переконливо довели активну участь Н. у його написанні. Продовживши літописання у Києво-Печер. монастирі, він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113, надав їй літ. форми. Так на поч. 12 ст. виникла перша ред. "Повісті временних літ". Патріот Руської землі, Н. обстоював її політ. єдність, виступав проти міжкнязівських чвар. Історію Русі розглядав як частину історії людства. Ім'я Н. — першого вітчизн. історика, видатного письменника і мислителя європ. Середньовіччя — стало символом ученого і патріота, діяльність якого спрямована на встановлення істор. істини, на добро рідній землі. У 17 ст. було написано житіє Н. (увійшло до друкованого Києво-Печер. патерика 1661 і "Книги житій святих", 1689 — 1705, Димитрія Туптала). На зшанування Н. 1872 засн. Історичне товариство Нестора-літописця, 1989 у Києві встановлено пам'ятник (скульптор Ф. Согоян). Іл. див. на окр. аркуші до ст. Літописи, т. 3, с.

♦ Тв.: Житие Феодосия, игумена Печерского. Списание Нестора. "Чтения в имп. обществе истории и древностей российских", 1858, кн. 3; Ипатьевская летопись. В кн.: Полное собрание русских летописей, т. 2. СПБ, 1908; Читання про свв. кнн. Бориса та Гліба препод. Нестора. В кн.: Бугославський С. Україно-руські пам'ятки XI — XVIII в.в. про князів Бориса та Гліба. К., 1928; Повесть временных лет, ч. 1 — 2. М. — Л., 1950; Памятники литературы Древней Руси. XI — начало XII века. М., 1978; Літопис руський. К., 1989; Повість врем'яних літ. К., 1990.

■ Літ.: Сухомлинов М. И. О древней русской Летописи как памятнике литературном. СПБ, 1856; Шахматов А. Нестор летописец. "Записки Наукового товариства ім. Шевченка", 1913, т. 117 — 118; Бугославский С. Л. К вопросу о характере и объеме литературной деятельности преп. Нестора, т. 3. "Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук", 1914, т. 19, кн. 1,3; Перфецький Є. До питання про Нестора Печерського. "Україна", 1918, кн. 1 — 2; Грушевський М. Нестор. В кн.: Грушевський М. Історія української літератури, т. 2. К. — Львів, 1923; Приселков М. Д. История русского летописания XI — XV вв. Л., 1940; Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М. — Л., 1947; Ильин Н. Н. Летопцсная статья 6523 года и ее источник. (Опыт анализа). М., 1957; Марченка М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959; Еремин И. П. К характеристике Нестора как писателя. В кн.: Еремин И. П. Литература древней Руси. М. — Л., 1966; Буганов В. И. Отечеств. историография рус. летописания. Обзор сов. литературы. М., 1975; Толочко П. П. Нестор — літописець Київ. Русі. "Укр. істор. журнал", 1981, № 12.

О. В. Мишанич.