НЕЧАЙ Михайло Потапович

НЕЧА́Й Михайло Потапович

• НЕЧАЙ Михайло Потапович

(8.XI 1919, с. Володимирівка, тепер Межівського р-ну Дніпроп. обл.)

- укр. письменник. Закін. 1941 Дніпроп. ун-т. Під час Вел. Вітчизн. війни служив у Військ.-Мор. Флоті. Працював у пресі, 1960 — 66 був відп. секретарем Дніпроп. орг-ції СПУ. Автор романів "Діти землі" (1960), "Людина живе любов'ю" (1961), "Небо душі твоєї" (1963), "Білі лебеді" (1970), "Східний бастіон" (1972), "Шумів суворо океан" (1982), роману-трилогії "Любов і пам'ять" (1984), роману "Тривожні наші дні" (1987); повістей "Вірність" (1958), "Пора чарівних снів" (1965), "Кров на камені" (1968), "Сотвори свою долю", "Олешко" (обидві — 1981), докум. повістей "Третє літо", "Слово про майстра" (обидві — 1974), зб. нарисів "Біля річки степової" (1957) та ін. Письменник досліджує життя і долю укр. села, його людей на крутих поворотах історії, морально-етич. проблеми.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Пора весенних снов. М., 1971; Восточный бастион. М., 1981; Любовь и память. М., 1987. ■ Літ.: Бедзик Ю. Діти землі нашої. "Літературна газета", 1960, 30 серпня; Плющ В. Тетралогія Михайла Нечая та її герої. В кн.: Нечай М. Тривожні наші дні. К., 1987; Іщенко М. Життєва наповненість прози. В кн.: Нечай М. Східний бастіон. К., 1989.

Ф. М. Білецький.