алітераційний вірш

алітераці́йний вірш

• алітераційний вірш

- поширена в англосаксонській, давньонімецькій, ісландській поезії 8 — 13 ст. форма вірша, яка вимагає однакової кількості (чотирьох) наголосів у рядку, поділеному цезурою, і повторення того самого приголосного в наголошеному складі у кожному піввірші. До А. в. звертались і укр. поети, щоб виразніше передати настрій ліричного героя: сумний, як у вірші І. Франка "Сипле, сипле, сипле сніг"; захоплено-піднесений у "Дощовій трилогії" М. Рильського: "Свище сірий, свище сивий" (дощ); чи в одному з віршів Д. Павличка: "Радуйся, дівчино, разом зі мною... // Ласкою леготу, листом на кленах...". В л-рах народів СРСР (казах., бурят., киргизькій та ін.) А. в. має вигляд фонетичної анафори: "Надивитися дай // На дівочу красу, // Ніжну вроду чола..." (А. Кунанбаєв, перекл. О. Лупія).Й. М. Голомбйовський.