апофегма

апофе́гма

• апофегма

(грец. 'απόφθεγμα — стислий вислів, влучне слово) — коротке оповідання про репліку чи витівку мудреця, митця і просто розумної, гострої на язик людини, що стосується питань моралі, її виявів у суспільному і приватному житті. Типовим героєм А. є "знаменитий філософ", істор. особа. Можновладці показуються як мудреці, дотепники, витівники. Серед персонажів трапляються постаті легендарні, напівісторичні, іноді безіменні, побутові. Найпопулярніші герої А. — діячі античного світу. Оповідач зосереджується на ситуації і реакції на неї героя. Естетич. центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидкість, несподіваність цієї реакції, а типова форма її — репліка. А. була популярним жанром в європ. л-рах від античності до 18 ст. Особливого поширення набула в добу Ренесансу; в Польщі, в Білорусії, в Росії, на Україні — протягом 16 — 18 століть. Збірки А. виходили з-під пера Ф. Петрарки, Дж. Боккаччо, Л. Гвіччіардіні, Еразма Роттердамського та ін. Найуживаніша назва таких збірок — "Апофегмата". В польс. л-рі відомі апофегми Міколая Рея (1567 — 68) і Станіслава Вітковського (1615), в білорус. — Беняша Будного (1599), оповідання якого поширювалися також на Україні і в Росії. А. часто використовувались як ілюстративний матеріал у творах полемічної літератури й учительно-ораторської літератури.

В. І. Крекотень.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апофегма — -и, ж. Стисле дотепне висловлювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. апофегма — АПОФЕ́ГМА, и, ж., літ. Короткий дотепний повчальний вираз. Ісус розтлумачував учням, сподобленим особливої довіри, всі темні місця у своїх апофегмах та апологах (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. апофегма — апофе́гма, апоте́гма (грец. απόφθεγμα – короткий вислів, влучне слово) стисле дотепне висловлювання. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. апофегма — рос. апофегма, апотегма стисле дотепне висловлювання. Eкономічна енциклопедія