ассірійська мова

ассірі́йська мова

• ассірійська мова

, новоассірійська мова, новосірійська мова (неправильно — айсорська мова) — мова ассірійців, які живуть в Ірані, Іраку, Туреччині й Сірії, а також в СРСР (в осн. у Грузії, Вірменії, на Україні) і в США. В СРСР ассірійців 25 тис. чол., з них близько 14 тис. вважають А. м. рідною. А. м. належить до семітських мов. У ній розрізняють 2 осн. наріччя: західне й східне. Сучас. літ. А. м. почала формуватись у 40-х pp. 19 ст. на основі урмійського діалекту, що належить до сх. наріччя. Значну роль у її формуванні відіграли філолог М. Т'ума (1850 — 1918), історик і поет Д. Малік (1876 — 1931), історик і філолог Ю. Варда (1881 — 1950), письменник і філолог А. Біньямін (1882 — 1957), поет Ш. Саламас (1884 — 1951) та ін. А. м. виходять газети й журнали, створено худож., церк. й навчальну (написано кілька граматик, хрестоматію А. м.) л-ру. А. м. перекладено деякі твори Т. Шевченка, І. Франка та ін. Сучасна писемна А. м. ще мало унормована. В основу сучас. ассірійського письма (веде початок від фінікійського через арамейське) покладено несторіанський алфавіт. Деякі групи ассірійців використовують також алфавіти естрангело й серто. Напрям письма — справа наліво.

■ Літ.: Церетели К. Г. Современный ассирийский язык. М., 1964; Арсанис Г. В. Современный ассирийский язык. В кн.: Языки кародов СССР, т. 5. Л., 1968.

В. С. Рибалкін.